Китай поки що не готовий взяти на себе роль головного світового донора, яку відіграє Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Попри амбіції й зростання економічної потужності, Пекін з обережністю ставиться до розширення власної системи іноземної допомоги. Країна зосереджена переважно на кредитуванні інфраструктурних проектів та підтримці через ініціативу «Один пояс, один шлях», а не на традиційних гуманітарних програмах чи розбудові інституцій, властивих допомозі Заходу.
Ідеологічні бар’єри також впливають на рішення Китаю, адже зовнішня підтримка часто асоціюється з втручанням у внутрішні справи інших держав, що суперечить принципам офіційної політики. Крім того, економічна невизначеність та складнощі всередині країни змушують керівництво уникати надмірних фінансових зобов’язань за кордоном. На даному етапі Китай не заповнює вакуум, який може утворитися у разі скорочення американської чи західної допомоги.
