Обидві сторони конфлікту — Росія й Україна — нарощують виробництво далекобійних ударних дронів, і масовані атаки ними стали звичною реальністю війни. Для Росії типовою є ставка на стандартизовану модель Shahed-136 під назвою «Герань»: їх збирають тисячами щомісяця, застосовують як із бойовою частиною, так і у вигляді обманок. В Україні ж виробництво більш децентралізоване й різноманітне, що ускладнює роботу російської ППО.
Водночас обом сторонам доводиться рахуватися з обмеженнями: ефективні засоби протидії дронам коштують у рази дорожче за самі БПЛА, і немає дешевих рішень. Хоча Росія має значні арсенали ППО, протидіяти масованим нальотам дронів стає дедалі складніше — частина безпілотників досягає цілей у глибині території. На тлі швидкого зростання виробництва дронів обидві держави шукають нові технології та підходи до захисту від ударів із повітря.
