Показна єдність Китаю, Росії та Північної Кореї приховує глибокі розбіжності й недовіру між цими країнами. Їхній союз не ґрунтується на спільних цінностях чи довірі, а лише на тактичних інтересах і взаємних скаргах щодо Заходу. Минуле цих відносин насичене конфліктами та суперництвом, а сьогоднішній альянс радше вимушена співпраця, ніж справжнє партнерство.
Своїми діями у Пекіні лідери намагаються продемонструвати виклик США. Проте кожна зі сторін прагне зберегти незалежність та не готова поступатися власними інтересами. США зберігають важелі впливу завдяки економічній привабливості для Китаю та можливостям тиску на КНДР. Вашингтон може використати ці розбіжності й відсутність глибокої довіри серед союзників для просування власних цілей, не переоцінюючи монолітність цієї автократичної трійки.
