Аналітики вважають, що зосередження Дональда Трампа на Ірані та посилення уваги до близькосхідних питань може принести певні переваги Володимиру Путіну на геополітичній арені. Оскільки адміністрація Трампа активно займається іранською ядерною програмою й реагує на напруження у Перській затоці, Москва отримує більше свободи дій у питаннях, важливих для себе, зокрема в Україні та у сфері впливу на пострадянському просторі.
Коли увага США переключається на загрозу з боку Ірану, здатність Вашингтона ефективно протистояти російським ініціативам, наприклад, у Сирії чи на європейському напрямку, слабшає. Це дає Путіну простір для маневру та можливість закріпити або посилити власні позиції там, де американські впливи зменшуються.
Деякі експерти зазначають, що Москва вміло використовує цю ситуацію, часто виступаючи посередником у регіональних конфліктах або партнером для діалогу з ключовими гравцями. Таким чином Росія зміцнює свої дипломатичні позиції, отримуючи додаткові аргументи на міжнародних переговорах.
Зміщення фокусу Вашингтона може також вплинути на санкційну політику щодо Росії: ослаблення уваги до українського питання дозволяє Кремлю просувати власні інтереси без суттєвої протидії з боку Заходу.
У підсумку експерти сходяться на думці, що така стратегічна розстановка сил створює для Путіна можливість скористатися відволіканням США і продовжити реалізацію довгострокових цілей Москви.
