Росія нарощує військовий потенціал, готуючись до можливих майбутніх конфліктів і перетворюючи всі сфери життя на військові рейки. Відсутність чітких перемовин щодо припинення війни супроводжується ультимативною риторикою Москви й невизначеністю Заходу. У прагненні посилити свої позиції Кремль пішов на тісну співпрацю навіть з ізольованими режимами, як-от Північна Корея, обмінюючи ресурси й технології на військову допомогу.
Водночас Росія не готова кардинально змінювати курс, вбачаючи у конфлікті з Заходом нову норму реальності. Її зовнішньополітична гнучкість базується на союзі з Китаєм, Іраном і КНДР, хоча Москва поступово стає молодшим партнером цих сил. Реакція цивілізованого світу на дії новоствореного альянсу залишається пасивною, що лише зміцнює впевненість Путіна та його союзників. Для України й Європи це сигнал: необхідна рішучість, нестандартні підходи й готовність до асиметричних відповідей.
