Керівництво Української православної церкви лише тепер, через три роки після повномасштабного вторгнення, оприлюднило звернення щодо своєї залежності від Московського патріархату. Документ з’явився якраз перед перевірками на виконання закону про розірвання зв’язків з РПЦ і виглядає здебільшого формальним жестом. Попри заявлену “канонічну самостійність”, дії окремих єпископів лишаються проросійськими, а всередині церкви немає справжньої єдності щодо відмежування від Москви. Помісність Собору лишилася під питанням, як і реальна автономія. Спроби УПЦ МП здобути підтримку світового православ’я наразі виглядають невдалими, а переломні кроки, обіцяні митрополитом Онуфрієм, так і не були здійснені через тиск промосковського лобі. Навіть якщо церкві вдасться тимчасово вижити, тінь її позиції під час війни та невизначеність статусу ще довго впливатимуть на її майбутнє в Україні.
УПЦ МП в очікуванні кінця — війни чи власного існування
Обговорити цю тему з ШІ-асистентом
Постав уточнюючі запитання, попроси контекст чи суміжні матеріали — асистент відповість за цим матеріалом.
