Заморозка по-казахськи, криза в ОП і нова мобілізація РФ: огляд відео за 27.07.2026

Сьогоднішній огляд відео українських оглядачів має чіткий спільний нерв — заяву президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва, який під час зустрічі з Путіним публічно закликав зупинити війну проти України та повернутися до «стамбульської формули 2.0». Цю тему як головну подію доби розібрали STERNENKO, Denis Kazanskyi, Євгеній Кисельов (з істориком Пивоваровим і політологом Фесенком), Віталій Портников, Борислав Береза й Микола Давидюк. Оцінки збіглися в тому, що сигнал, найпевніше, транслює позицію Пекіна та відображає економічну втому Росії від паливної кризи й ударів по НПЗ; розійшлися ж автори в головному — чи є це вікном для реального миру, чи пасткою-паузою, яку Кремль використає для переозброєння, як колись після Хасав’юрта. Другою наскрізною темою стала внутрішньополітична криза: відставка Михайла Федорова, протести проти стилю влади Зеленського та заміна Сирського на генерала Драпатого — сюжети, на яких зійшлися Гончаренко, Кисельов, Береза і STERNENKO, причому оцінки природи протестів помітно різнилися. Третій великий блок — очікування нової хвилі російської мобілізації восени та дзеркальне «прогрівання» українського суспільства перед посиленням мобілізаційного тиску, що детально розбирали Романенко (з юристом Мариною Марченко), Береза й Давидюк. Помітно розширили порядок денний історичні розмови Юрія Романенка з Дацюком і Чедолумою про Волинь, повоєнні сценарії та ризики криміналізації, анонс Яніни Соколової до роковин Оленівки, огляд європейської кризи від Дениса Лукьянова та сюжет Rostyslove Production про «перевзування» російської пропагандистки. У сумі картина доби така: на тлі гучних сигналів про можливу паузу у війні українські оглядачі радше застерігають від передчасних надій і наголошують на потребі внутрішньої єдності та підготовки.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:00:55

Анонс інтерв’ю Яніни Соколової з Дмитром Тіщенком на позивний «Веб» до роковин теракту в Оленівці. Він розповідає, що близько 200 полонених азовців перед вибухом навмисно перевели в окреме приміщення на промзоні, максимально віддалене від житлової зони колонії. За його словами, це не було випадковістю: над бараком літав коптер, а сам удар був підривом або комбінованою атакою. Повне інтерв’ю обіцяють показати 28 липня 2026 року.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:02:59

Автор розповідає про зустріч Путіна з президентом Казахстану Токаєвим, під час якої той публічно засумнівався в доцільності російської війни проти України та запропонував заморозити конфлікт і повернутися до Стамбульської формули. Наголошується, що заява особлива, адже Казахстан вважається союзником РФ, а прозвучала вона відкрито перед пресою, тоді як зазвичай такі речі кажуть за зачиненими дверима. Путін на прохання Токаєва відреагував демонстративно й публічно відмовився давати відповідь щодо українського напрямку. Автор пояснює мотивацію Токаєва тим, що Казахстан сам відчуває загрозу від російського реваншизму, адже російські пропагандисти регулярно ставлять під сумнів його державність і територію. Окремо згадується економічний вимір: Казахстан залежить від Каспійського трубопровідного консорціуму, що експортує нафту через Чорне море територією РФ. Наводиться й новина про те, що США застерегли Україну від ударів по неросійських суднах у Чорному морі, оскільки Chevron турбується про захист своїх нафтових активів у Казахстані.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:15:43

Випуск починається з новин про удари українських дронів углиб Росії: атаку на Тюменський НПЗ за 2000 км від кордону та наліт на логістичний центр Wildberries у Єкатеринбурзі, після чого автор закликає донатити на збір. Центральна теза — публічне приниження Путіна президентом Казахстану Токаєвим, який під час зустрічі в Омську засумнівався в сенсі війни та запропонував заморозити її по лінії зіткнення й повернутися до Стамбульської формули. Автор підкреслює послідовність позиції Казахстану, який не визнає окуповані території російськими та декларує дотримання санкцій, побоюючись вторинних санкцій Заходу. Значну частину відео присвячено втомі самих росіян від війни: наводяться приклади антивоєнних висловлювань пропагандистів, радника Караганова, Дугіна, співачки Слави та голови Сбербанку Грефа, а також зростання пошукових запитів про завершення СВО. Втім, автор наголошує, що Кремль в особі Пєскова відкидає мир і фактично чекає капітуляції України, а Путін готується до нової хвилі мобілізації восени. На завершення згадуються протести в українських містах із вимогою повернути Федорова на посаду міністра оборони та подяки військових за передані дрони.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:02:50

Спираючись на матеріал Української правди, автор розповідає, що наприкінці грудня — на початку січня Андрій Єрмак активно консультувався з жінкою на ім’я Вероніка Феншуй, яку називають екстрасенскою та шахрайкою, щодо можливого призначення Федорова. За опублікованим листуванням Єрмак писав їй, що президент от-от може призначити нового главу офісу, і радився щодо цього. У відповідь ця особа нібито порадила підказати президенту питання, чи готує той собі заміну, щоб посіяти недовіру між президентом і Федоровим і зрештою заблокувати таке рішення. Автор емоційно обурюється самою можливістю того, що ворожка може впливати на державну кадрову політику. Він наголошує на абсурдності ситуації: 2026 рік, незалежна держава з інституціями, розвиток науки та штучного інтелекту — і водночас рішення пов’язують з екстрасенскою. При цьому автор визнає, що, попри неймовірність, ця історія є правдою.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:09:03

Автор розповідає про колапс на пішохідному пункті пропуску Шегині — Медика, який залишився чи не єдиним пішохідним переходом на всьому кордоні, через що там зібралося понад 200 людей із очікуванням від 5 годин на спеці. Він відповідає скептикам, які дивуються життю під час війни, нагадуючи, що навіть у 1939–1945 роках життя не зупинялося. Друга історія — про 50-річного українця в Легниці, який украв телефон у дитини на майданчику, але бабуся й онук через геолокацію навели поліцію, і чоловіку загрожує до п’яти років. Третій сюжет — про спадкоємця князя Любомирського, який через суд вимагає заборонити львівському музею розпоряджатися вивезеними до Польщі на зберігання картинами XVI–XIX століть. Автор проводить паралель із аналогічним випадком 2024 року у Варшаві та критикує логіку «що до нас потрапило — уже наше». Він прогнозує загострення україно-польських відносин у передвиборчий рік.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:13:01

Огляд масштабної кризи в Європі. У Франції площа лісових пожеж наблизилася до 100 тисяч гектарів, під Бордо евакуювали понад 140 тисяч людей, а надлишкова смертність від спеки лише у Франції перевищила 5700 осіб; схожа ситуація в Іспанії. У Німеччині автор описує банкрутство виробника батарейок Varta після майже 140 років роботи та жорстку реструктуризацію Porsche з можливим скороченням до 10 тисяч робочих місць через провал на ринку Китаю та збиткові експерименти з електромобілями. Окремо йдеться про конвективні шторми з градом, що завдали збитків понад 1 млрд євро, та посуху, через яку ЄС недоотримає близько 9 млн тонн зерна. Автор також згадує резонансний випадок в Італії, де підпалювачі прив’язували до котів запалені ганчірки, щоб розсіювати вогнища. Попри загальний песимізм, ведучий переконаний, що Європа переживе кризу й адаптується.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:11:58

Автор аналізує публічну заяву президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва, який під час зустрічі з Путіним прямо закликав зупинити війну проти України. Токаєв спростував кремлівський міф про «громадянську війну», назвавши це міждержавним конфліктом, і заявив, що не розуміє його причини — тобто вважає агресію необґрунтованою. Ведучий трактує це як принизливий сигнал: навіть найближчі союзники по ОДКБ і Митному союзу не вірять виправданням Путіна й вважають їх брехнею. Токаєв запропонував заморозити конфлікт і повернутися до «стамбульської формули 2.0», наголошуючи, що війна вигідна лише ворогам Росії. На думку автора, це послання насправді йде від Китаю та інших партнерів, які зазнають збитків. У відповідь Пєсков одразу відкинув будь-яку зупинку війни, тоді як міністр Сибіга подякував Токаєву й підтвердив готовність України зупинитися по лінії фронту — що доводить, хто справжній ініціатор продовження війни.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:10:43

У недільній рубриці «Все ясно» Олексій Гончаренко підбиває підсумки тижня у внутрішній політиці. Він описує протести, що тривають, і конфлікт між Зеленським і Федоровим, називаючи це грою всередині однієї команди (Зеленський, Федоров, Литвин), яка взяла країну в заручники. За його словами, здача головкома Сирського частково задовольнила протестувальників, а новим головкомом став Михайло Драпатий, який може почати чистку військової вертикалі. Гончаренко вважає рейтинги Федорова маніпуляцією і прогнозує, що той піде у самостійне політичне плавання як можливий лідер ліберального крила. Він критикує Зеленського за те, що той нібито по 6 годин на день проводить з Федоровим замість вирішення реальних проблем — зокрема блокади Росією чорноморських портів. Ведучий також згадує заяву Усика про небажання балотуватися в президенти та візит проукраїнської блогерки Лори Лумер, яку він пов’язує зі своїм Чорноморським безпековим форумом. Головний висновок: Україні від візиту Зеленського до Трампа потрібен не піар, а реальний прорив до миру перед складною воєнною зимою.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 01:17:07

У черговій недільній розмові Кисельов і історик Юрій Пивоваров обговорюють заклик президента Казахстану Токаєва до Путіна зупинити війну, розцінюючи його як тривожний сигнал і, можливо, голос Пекіна вустами Токаєва. Пивоваров бачить у цьому загальну тенденцію відходу пострадянських республік Центральної Азії від Москви під дедалі більший вплив Китаю, а саму війну, услід за Орвеллом, називає самоціллю Путіна — потрібною йому як кисень, бо без неї він політично не існує. Гості перелічують ознаки внутрішнього тиску на Кремль: паливна криза, удари по НПЗ та танкерах, ізоляція Криму, докір Алієва про ненадійність Росії як постачальника газу, а також відставка Федорова й заміна Сирського Драпатим (порівнюючи стрибок Драпатого на БМП з Наполеоном на Аркольському мості). Значну частину уроку історії присвячено Катерині II: на думку Пивоварова, вона порадила б Путіну «не лізти», бо вміла вчасно спинятися, і водночас цінувала свободу дискусії, чого повністю позбавлений сучасний очільник Кремля. Історик докладно розбирає повстання Пугачова як зіткнення двох цивілізацій і відповідь Катерини — створення губерній та передільної общини з ідеологією зрівнялівки, що, за його словами, сформувала ментальність російського села аж до XX століття. Обговорюють також джерела російської інтелігенції (Радищев, масонство, Новіков), просвітницькі реформи Катерини й концепцію «повстання мас» Ортеги-і-Гассета, яку прикладають до Путіна і Трампа як носіїв «хамства» — браку високої культури. Наскрізна теза Кисельова: коріння війни — не лише в образах Путіна, а в його прагненні за будь-яку ціну зірвати успіх українського демократичного проєкту як небезпечної альтернативи для російського суспільства. Наприкінці співрозмовники домовляються присвятити окремі випуски Кримській війні.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:55:15

Кисельов разом з українським політологом Володимиром Фесенком розбирають політичну кризу довкола відставки міністра оборони Михайла Федорова. Фесенко доводить, що з формально-юридичного погляду кризи немає — новий уряд і прем’єра парламент затвердив, — але кризові тенденції проявилися через «картонний майдан» і публічний конфлікт Федорова з головкомом Сирським. За його версією, звільнення Федорова пов’язане не з президентськими амбіціями, а з конфліктністю всередині команди та жорсткою конкуренцією на ринку зброї, особливо дронів, де компанії використовують політиків як лобістів; Зеленський же не терпить конфліктів у команді, тож вирішив, що звільнення буде «меншим злом», але недооцінив наслідки. Щоб не пустити політичне протистояння в армію, президент замінив Сирського на молодого й авторитетного генерала Михайла Драпатого, що мало позитивний психологічний ефект. Фесенко наголошує: нинішні успіхи України — результат колективної роботи цілої плеяди молодих генералів і технологічного розвитку за останні щонайменше два роки, тож відставка Федорова не призведе до поразки, а справжній ризик — можлива масова мобілізація в Росії. Через ультиматуми Федоров фактично спалив мости із Зеленським і несподівано вийшов на третє місце в президентських рейтингах, хоча аналітики застерігають його від «фальстарту». Обидва погоджуються, що жодних виборів під час війни бути не може — і через безпекові причини, і тому що самі українці проти. Наприкінці обговорюють скепсис щодо мирних переговорів: заклик Токаєва (можливо, з подачі Пекіна) пролунав вчасно перед візитом Зеленського до Трампа, але позиція Путіна, який вимагає капітуляції України на своїх умовах, залишається головною перешкодою.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:54:59

Портников аналізує промову Путіна до Дня військово-морського флоту і зауважує парадокс: свято відбувається тоді, коли російський флот боїться вийти в море, а Санкт-Петербург, Севастополь і Новоросійськ уражаються українськими ударами. Він наголошує, що позиція Кремля щодо війни не змінилася: Путін і далі обіцяє «перемогу» без конкретики, претендує на роль гаранта української державності та повертається до ідеї розділу України, натякаючи, що західні області нібито мають відійти Польщі, Румунії й Угорщині. Автор спростовує тезу про «подарунок Сталіна», нагадуючи про власні державницькі традиції всіх українських земель (ЗУНР, Карпатська Україна, Буковина) і про те, що агресія 2014 і 2022 років не мала жодного законного приводу, а реальною метою був захват влади в Києві. Окремо Портников попереджає, що головна мрія Путіна — розкол українського суспільства, тож зараз критично важливо зберігати єдність і високий рівень довіри до влади, навіть за наявних претензій до неї. У відповідях на запитання глядачів він пояснює, що міжнародне право фактично зруйноване з 2014 року і у світі панує право сили, що зміни у свідомості росіян нічого не дадуть без переходу силовиків на інший бік, і що президент не має права одноосібно призначати уряд поза межами своєї квоти. Портников критикує спосіб формування влади Зеленським через вузьке коло знайомих людей, застерігає від «вуличного» призначення міністрів на прикладі 1917 року та підкреслює, що жодного удару, здатного примусити Росію до миру, не існує — потрібні систематичні зусилля, щоб виснажити ресурси ворога. Він також звертає увагу на дефіцит ППО через кризу в Перській затоці, де свіжі «Патріоти» першими отримають США та їхні союзники, тож Україні варто домагатися ліцензій на власне виробництво та шукати ППО в Європі, поки Путін не вдарив по європейцях.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 01:10:32

У розмові в клубі експертів «Твого міста» Портников доводить, що Росія не може перемогти, бо Україна воює як частина західного світу: сама по собі колишня радянська республіка поступалася б Росії за всіма ресурсами, але у протистоянні із Заходом Москва програє через меншу економіку та вичерпання ресурсів. Головним «чорним лебедем» для України він називає зменшення західної допомоги (нагадуючи про втрату Авдіївки під час блокування допомоги республіканцями) та внутрішню втому й розкол суспільства, над яким цілеспрямовано працює Росія — так само, як німецький генштаб розхитував Росію у 1917 році. Ключова теза: перемогти авторитаризм здатні демократичні держави з ефективними інституціями, тому Україні треба будувати саме таку модель, а не сповзати до авторитаризму з неефективними інституціями. Портников обстоює уряд національної єдності та коаліцію з державницькими партіями, критикує брак поділу влади, залежність судів (політизовані санкції проти Порошенка) і порівнює Україну з Угорщиною Орбана. Він докладно розбирає проблеми мобілізації, пропонуючи електронні повістки, рівність правил для всіх і вільний виїзд замість «радянської» атмосфери полювання на людей, а також критикує суспільство за фаталізм і брак вимог до влади щодо укриттів. Окремий блок — про майбутнє журналістики: попри занепад традиційних форматів, професійна перевірка фактів залишається незамінною, а анонімні Telegram-канали небезпечні тим, що вигадують новини. На прикладі Грузії Саакашвілі Портников застерігає, що реформи-«вітрина» без сильних демократичних інституцій зрештою дістаються небезпечнішим наступникам, і закликає Зеленського вибудовувати справжній діалог із опонентами, журналістами й суспільством, зберігаючи легітимність до післявоєнних виборів.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:06

Портников зауважує, що Росія безкарно знищує американський бізнес і фабрики в Україні, і Вашингтон навіть не намагається цьому завадити. Натомість, коли Україна б’є по російських танкерах, від яких залежить статус Росії як енергетичної держави й транзитера казахсько-американських проектів, можна очікувати американського захисту. Звідси парадоксальний висновок: США на чолі з Трампом не є гарантом безпеки для України через захист американського бізнесу, а от для Росії сучасні Сполучені Штати цілком можуть виступати таким гарантом.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:59:45

У розмові з політологом Євгеном Магдою Борислав Береза аналізує заяву президента Казахстану Токаєва про потребу заморозити війну та повернутися до “Стамбульської формули 2.0”. Магда переконаний, що ця заява не була експромтом: за нею стоять США й Ердоган, а сам сигнал вигідний Росії, якій потрібна пауза через паливну кризу, палаючі НПЗ і логістичні проблеми. Співрозмовники наголошують, що жодного повноцінного мирного договору не буде — ані Путіну, ані Зеленському політично не вигідно сідати за стіл переговорів. Окремо обговорюють поїздку Зеленського до США на похорон Ліндсі Грема та слабкість українського лобі у Вашингтоні, зокрема відмову влади об’єднати зусилля з єврейським і вірменським лобі. Магда критикує імітаційний характер європейських санкцій (21-й пакет) і попереджає про високу — понад 50% — імовірність російської провокації проти країни ЄС уже цього року. Значну частину ефіру приділено внутрішній політичній кризі: протестам, які насправді спрямовані проти стилю влади Зеленського, та історії з Федоровим. Головний висновок: російсько-українську війну з великою ймовірністю поставлять на паузу, і від якісних змін в українському суспільстві залежатиме, чи буде ця пауза довгою.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:25:13

У бесіді з політичним експертом Бобиренком Борислав Береза розбирає природу нинішніх протестів. За словами гостя, учасники акцій виходять не так за Федорова, як проти самого Зеленського та його “царського” стилю, а команда Михайла Федорова лише “осідлала” цю хвилю, професійно нею користуючись. Обговорюється ймовірний сценарій навколо 18 серпня: Зеленський може або внести кандидатуру Федорова на посаду міністра оборони, підговоривши частину депутатів її провалити, або принципово не вносити, демонструючи, що жодні майдани на нього не впливають. Гість попереджає про приховану “громадянську війну” серед зелених, у якій сторони можуть почати здавати одна одну. Значну увагу приділено військовому блоку: призначенню Драпатого головкомом під тиском вулиці та спробі залишити Сирського “дивлячим” при новому керівництві. Експерт наполягає, що армія тримається на єдиноначальності, а втручання політиків у військові рішення — помилка. Як приклад він наводить Курську операцію, де несвоєчасна команда на відступ через політичні мотиви Зеленського коштувала життів і здоров’я бійців.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:14:52

У цьому монолозі Борислав Береза доводить, що заява президента Казахстану Токаєва про заморожування війни та повернення до “Стамбульської формули 2.0” не була спонтанною, а найімовірніше попередньо узгодженою з Путіним. Він посилається на реакцію голови Меджлісу Рефата Чубарова, який зауважив, що Токаєву забракло сміливості вимагати виведення російських військ. Автор наголошує, що Стамбульська формула суперечить Конституції України, бо передбачає відмову від НАТО, нейтралітет і не містить положень про повернення Криму, Донбасу, репарації чи відповідальність Росії. Інтерес Москви до паузи пояснюється економічними труднощами: ударами по НПЗ, паливною кризою, зупинкою портів і атаками українських дронів навіть по об’єктах у Каспійському морі. Береза проводить паралель із Хасав’юртівськими угодами 1996 року, коли Росія використала перепочинок, щоб переозброїтися і згодом перемогти в Ічкерії. Він також пояснює власні мотиви Казахстану — захист Каспійського трубопровідного консорціуму, через який іде близько 80% його нафтового експорту. Головний висновок: Україна вперше стає не полем, а гравцем, і паузу, якщо вона настане, треба використати для підготовки, а не для “вареників під вишнею”.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:10:59

У цьому відео Борислав Береза розповідає, що після виборів до Держдуми (20 вересня) Кремль планує мобілізувати близько 400 тисяч росіян, і про це попереджають як західна розвідка, так і українські спецслужби. У відповідь українська влада почала “прогрівати” суспільство: військова омбудсменка Решетілова анонсувала обмеження держпослуг, водійських прав та можливий арешт рахунків для ухилянтів — рішення, яке, на думку автора, могло бути ухвалене лише за погодженням із Зеленським. Береза прогнозує, що президент, як завжди, перекладе відповідальність за непопулярні кроки на депутатів. Він критикує використання лише “батога” без “пряника” й наводить приклад Ізраїлю, де діє ціла система пільг і мотивації, попри відсутність дефіциту в армії. Окремо автор порушує питання особистого прикладу: він не пригадує, щоб колишні нардепи, міністри чи “успішні менеджери” Зеленського пішли воювати, тоді як сам служив поруч із нардепом Ігорем Луценком. Насамкінець він викриває бізнес на фіктивних бронюваннях (від “розплідників верблюдів” до пересувних цирків) і застерігає, що замість скасування броні влада може просто підняти неофіційну ціну за неї.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:10:11

Микола Давидюк розбирає заяву президента Казахстану Токаєва. Він докладно пояснює, чому такий сценарій неприйнятний: це фактична капітуляція, яка забороняє Україні мати далекобійну зброю, вимагає знищити оборонні заводи й прийняти російські умови, після чого через кілька років Росія повернулася б із новою війною. Автор наголошує, що Токаєв — провідник китайської політики, і його заява, ймовірно, є завуальованим сигналом від Китаю, від якого Росія критично залежить у постачанні комплектуючих для дронів. МЗС України заяву вітає, але сам Давидюк підкреслює, що формула має бути іншою, не стамбульською. Водночас Зеленський попереджає, що Росія готує розширення мобілізації, отримання пускових установок і 30 тисяч військових від КНДР, а Пєсков відкинув пропозицію миру. Ведучий також засуджує обстріли Києва, Харкова й Кривого Рогу, вимагає жорсткіших вироків агентам (як для затриманого за встановлення 1000 старлінків) і закриття Telegram, а наприкінці коментує заяву Усика про небажання йти в президенти.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 01:28:22

Юрій Романенко розмовляє з адвокатом Поліною Марченко з проєкту “Адвокат Плюс” Національної асоціації адвокатів України, яка від 2022 року спеціалізується на мобілізаційному праві. Марченко радить готувати правову позицію заздалегідь: за її словами, у тих, хто звертається на етапі перших ризиків, близько 90% справ успішні, а коли проблема вже виникла — приблизно 70%. Вона докладно пояснює, які документи мати при собі (відстрочка в “Резерв+”, свідоцтва, довідки про інвалідність рідних, накази про бронювання й витяг із “Дії”) і наголошує, що бронь можуть “знести за 5 хвилин”, тож ключовим є вміння спокійно комунікувати з ТЦК і командирами. Гостя гостро реагує на заяву командира полку “Рейд” про “ухилянтів-кріпаків”, наголошуючи, що юридично “ухилянт” — це лише той, хто має вирок суду за статтею 336, а такі публічні клейма роз’єднують суспільство і використовуються російською пропагандою. Значну частину ефіру присвячено проєкту “Адвокат Плюс” — безкоштовній юридичній допомозі військовим, ветеранам і їхнім родинам; несподівано найчастіші звернення стосуються не служби, а кредитів, блокування карток, аліментів та спадщини. Марченко різко критикує офіс омбудсмена з прав людини за “відписки”, натомість хвалить інститут військового омбудсмена як один із найефективніших органів. Вона також розповідає про виплати за поранення (100 000 грн під час лікування), проблему фальшивих підписів під час незаконної мобілізації, безпідставні “розшуки” в реєстрах ТЦК та програму житлових ваучерів (2 млн грн) для військових з окупованих територій. Наскрізна порада — не займати пасивну позицію, знати свої права й фіксувати порушення.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:50

Юрій Романенко доводить, що найнебезпечніший для Кремля момент настає в передвиборчий квартал: якщо Україна інтенсифікує удари, російський дрібний бізнес опиниться в ситуації, коли товар і гроші заморожені, кредитів і страховок немає, а держава збитки не покриває. На це, за його словами, накладеться оголошення нової хвилі мобілізації на пів мільйона людей. Романенко прогнозує, що подальше затягування війни й удари по енергетиці призведуть Росію до зими без тепла й світла. У зоні найбільшого ризику опиняться пенсіонери, які почнуть хворіти й помирати — так само, як це пережили українські міста минулої зими.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:20

Сергій Дацюк відповідає на питання глядача, чи здатна нова еліта виробників дронів після війни побудувати зручну для бізнесу державу з рівнем життя, як у Польщі. На його думку, рівень життя має бути навіть вищим за польський, бо Польща й досі є вторинною щодо ядра світової системи. Дацюк наводить приклад: Польща входить до двадцятки розвинених країн, але майже не має жодного замкненого індустріального циклу — вона виробляє лише комплектуючі. Тому Україні для справжнього суверенізму потрібно створити 3–5 замкнених індустріальних циклів усередині країни, а не наслідувати польську модель.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:20

Сергій Дацюк пояснює, що після 2022 року Україна перестала обговорювати власне повоєнне майбутнє. Розмови про відбудову почалися одразу після звільнення Харківщини, але щойно стало зрозуміло, що війна надовго, обговорення сценаріїв припинилося. Він згадує чотири сценарії-загрози для Росії, які окреслив Андрій Мельниченко: підпорядкування Заходу, залежність від Китаю, розпад країни та перетворення на ізольовану фортецю. Дацюк ставить собі завдання прописати повоєнні сценарії для України так, щоб вони не залежали від того, коли саме скінчиться війна — 2027, 2029 чи навіть 2033 року, як прогнозує Портников.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:34

Відповідаючи глядачеві, який вважає олігархічну Україну найімовірнішим сценарієм, Юрій Романенко називає це неможливим. Він аргументує, що кадрові рішення Зеленського можуть у майбутньому обернутися санкціями та конфіскацією активів Ахметова й інших олігархів, аби унеможливити повернення до старої системи. За час війни, додає він, сформувалися нові групи впливу — навколо Федорова та пов’язані з ВПК, які вже реально керують і хочуть керувати далі. Дацюк погоджується: відкат до попередньої моделі неможливий ще й тому, що змінилася структура медіа, хоча формально олігархічна декорація може існувати скільки завгодно.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:22

Сергій Дацюк додає до переліку воєнних втрат пункт, якого немає в жодному зведенні — руйнування урбаністичного середовища. Місто може існувати, навіть заповнене на третину, служби абияк працюють, є світло й вода, але зникає саме середовище: там не хочуть жити інтелектуали, не народжуються теорії, картини й вірші — це “мертві міста”. Він пов’язує це із соціальним виснаженням, втомою суспільства, демографічними втратами й міграцією. Люди розуміють, що соціальної перспективи на найближчий рік немає, і починають шукати інше середовище для проживання.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:13:19

Історик Ілля Чедолума розкриває передумови Волинської трагедії, яка не виникла раптово. Він розповідає, як 1939 року Радянський Союз зайшов у Західну Україну під гаслами “золотого вересня”, спершу репресуючи польських діячів, а потім українських. Чедолума наводить контраст двох ліній: розвідник Павло Судоплатов пропонував м’якший режим-“вітрину”, тоді як Микита Хрущов, навпаки, став рушієм найжорстокіших репресій, “хакнувши” сталінську логіку — бути більшим сталіністом за Сталіна, аби вціліти й посилити владу. Історик пояснює криваву логіку партизанської війни: щоб знищити повстанську сотню, спалювали село, яке було її тиловою базою, і ця логіка діяла з обох боків, роблячи мішенями цивільних, зокрема дітей. Остаточно етнічне питання, за Чедолумою, “вирішив” Сталін через масове примусове переселення — поляків на захід, українців зі Закерзоння, а німців витіснили з Польщі, позбавивши повстанців соціальної бази. Він проводить обережну паралель із палестино-ізраїльським конфліктом і зауважує, що в еміграції Єжи Ґедройць закликав заради майбутнього забути про втрачені Вільнюс і Львів задля спільного протистояння Росії.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:17:41

Ілля Чедолума й Юрій Романенко обговорюють, чому польсько-український історичний конфлікт знову загострився через мільйони українців у Польщі — спершу трудових мігрантів, потім біженців. Чедолума попереджає: якщо повестися, як Друга Річ Посполита у 1920-30-х, то отримаєш нові “40-ві” — масове вбивство цивільних, і виграє від цього лише Росія. Він цитує краківського професора: полякам і українцям не обов’язково бути друзями, але не можна бути ворогами. Головна теза — антиукраїнська ненависть не зупиниться на українцях: спершу бʼють українців, потім білорусів, а тоді “неправильних поляків”, тож боротьба з хейтом потрібна самим полякам. Романенко й Чедолума відповідають на питання глядачів про відкритість архівів КДБ (в Україні й Польщі відкриті, але багато вивезено до Москви або знищено), про взаємні звинувачення в геноциді (погроми євреїв, різня в Сахині, Єдвабне) і наголошують, що Україна просто не займалася цією темою системно. Обидва відзначають, що Польща лишається демократією з працюючими інститутами — прокуратура за останній рік винесла реальні вироки хейтерам. Висновок: полякам не варто відкривати “скриньку Пандори”, бо тоді на них посиплються претензії від німців, чехів і росіян, а спецслужбам обох країн варто скоординовано працювати проти радикалів.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:12

Сергій Дацюк розбирає головне питання війни на виснаження й доходить висновку, що відповідь на нього сьогодні не зовсім очевидна. Він перелічує переваги Росії — численніше населення, більша промислова база, енергоресурси й менша залежність від зовнішньої допомоги — але й обмеження: санкції, технічна залежність, зростання видатків і дефіцит робочої сили. У короткостроковій перспективі вразливішою демографічно й економічно виглядає Україна, однак на горизонті багатьох років, приблизно до 2033 року, вона могла б опинитися в кращому становищі, ніж Росія. Проблема лише в тому, зазначає Дацюк, що до цього моменту ще треба дожити, і ніхто не може передбачити, у кого критичне виснаження настане раніше.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:01

Сергій Дацюк вказує на парадокс українського публічного простору: патріотом сьогодні вважають того, хто більше говорить про Росію, а не про Україну. Пропагандисти, за його словами, майже весь час обговорюють Росію, а не потрібні реформи чи стратегії розвитку. Дацюк каже, що вийти з логіки вічної війни можна лише тоді, коли відповідь на питання про майбутнє України перестане залежати від відповіді на питання про Росію. Це не означає відмову від безпеки, а перенесення центру ваги суверенітету з “долі ворога” на здатність суспільства заново створити простір сенсу, права, перспективи й спільного життя.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:34

Сергій Дацюк зачитує прогноз криміналізації України після війни, який він склав за допомогою штучного інтелекту, порівнюючи його зі ситуацією після Другої світової війни. Серед найімовірніших явищ — зростання незаконного обігу зброї та вибухівки, а також поява груп, для яких війна стала способом життя й джерелом впливу. Він передбачає посилення тіньової економіки, контрабанди й корупційних мереж, а також локальну “отаманщину” — вплив неформальних лідерів, що спираються на ветеранів і силовий ресурс. Дацюк наголошує, що зростання побутового насильства повʼязане не лише з бідністю, а й із тим, що суспільство звикає до вищого порогу допустимого насильства; попереду ще й конфлікти між ветеранами, чиновниками, волонтерами й цивільними — і частина цих процесів, за його словами, уже почалася.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:01:25

Сергій Дацюк пояснює Юрію Романенку, чому не можна одночасно “зносити Булгакова” й робити дрони: людська енергетика вичерпна, а в добі лише 24 години. Ти або спрямовуєш зусилля на боротьбу з пам’ятниками, або на розробку програм для безпілотників і далекобійної зброї — усидіти на двох стільцях неможливо. На питання Романенка, чи можуть націоналісти бути “цифровиками”, Дацюк відповідає, що назвати себе можна як завгодно, але реальна воля спрямована лише в один бік. Той, хто справді робить технології, зайнятий іншим і просто не має часу йти зносити пам’ятник, хоча й може називати себе націоналістом.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:22:06

Історик Ілля Чедолума показує, як поразка української революції породила у 1920-х новий, радикальніший “інтегральний” націоналізм. Парадоксально, головною рольовою моделлю для українських націоналістів став Юзеф Пілсудський: його мемуари обовʼязково вивчали в польських школах, і українська молодь бачила в його біографії готову інструкцію боротьби проти держави — тільки тепер уже проти самої Другої Речі Посполитої. Чедолума описує інституційну рихлість польської держави й ідейне протистояння між “прометеїзмом” Пілсудського та концепцією “чистого суспільства” Романа Дмовського, який пропонував асимілювати українців і витіснити євреїв. Він наголошує, що радикалізацію спричинили структурні причини: маси освіченої, але безробітної української та єврейської молоді без соціальних ліфтів, вуличне насильство, лавкові гета в університетах і провал усіх спроб поміркованих політиків домовитися з польською владою. Історик наводить показовий приклад Дмитра Донцова, який в обмін на лояльність не критикував польську державу з 1922 по 1939 рік і спрямовував вістря лише проти Росії — і порівнює його із сучасними українськими публічними інтелектуалами. Чедолума також розкриває вплив комуністичних ідей (КПЗУ на Волині) на майбутні криваві події та рекомендує книги Мирослава Шкандрія, Тімоті Снайдера й Марчина Заремби, підсумовуючи, що великий конфлікт на цих теренах був майже неминучим навіть без Другої світової війни.

Дата публікації: 26.07.2026 | Тривалість відео: 00:11:12

Ростислав Калацинський розповідає про різку зміну позиції російської співачки Слави (Анастасії Сланевської), яка на початку повномасштабного вторгнення підтримувала агресію та ображала президента Зеленського, а тепер раптом заговорила про мир. Автор іронічно зауважує, що прозріння настало лише тоді, коли війна почала «прилітати» на територію Росії, а співачці скасували шенгенську візу й зірвали виступ на фестивалі в Німеччині. У відео наводяться її емоційні звернення із закликами до Путіна й Зеленського припинити війну та заклики до блогерів і артистів виступати проти неї. Ведучий нагадує, що ще у 2021 році Славу внесли до українського санкційного списку за порушення порядку в’їзду до окупованого Криму. Він вважає таке «перевзування» вигідним, бо воно розхитує російське артистичне середовище, але підкреслює, що всі попередні провоєнні заяви зафіксовані на відео. На думку автора, таких пропагандистів ще чекає відповідальність — заборона на в’їзд і потенційно суд.