Коли не можна виграти війну на полі бою — починається битва за сприйняття реальності.
2 квітня Служба зовнішньої розвідки України оприлюднила сигнал тривоги: Росія вийшла на новий етап інформаційної операції проти української державності. Ця кампанія вже не обмежується фейками чи «вкидами» — вона координовано, системно і стратегічно намагається переконати світ, що Україна більше не є легітимним суб’єктом. Мова про війну за уявлення, в якій слово замінює кулю, а сумнів — танк.
Мета російської спецоперації – змінити ландшафт сприйняття, підштовхнути до ідеї, що:
- Влада в Києві — нелегітимна через відсутність виборів.
- Україна не здатна самостійно себе забезпечувати, а отже, потрібне зовнішнє управління.
- Перемовини з чинною владою — неможливі, тому потрібен «новий уряд» або «перехідна адміністрація».
Це наративи зі зворотним механізмом: вони покликані створити ситуацію, в якій суспільство саме почне сумніватися в доцільності опору, а партнери — в доцільності підтримки.
Ми бачимо ревізію інформаційної архітектури: якщо раніше Росія активно використовувала RT і Sputnik, то тепер ставка зроблена на локальні ресурси в Європі — угорські, польські, французькі сайти, які виступають як проксі для кремлівських меседжів. Наприклад, австрійські спецслужби виявили масштабну кампанію Кремля, спрямовану на дискредитацію України в німецькомовних країнах.
Це дозволяє обійти санкції, зберегти ілюзію «нейтральності» та працювати з «сірими зонами довіри» — там, де аудиторія вже не вірить ні Кремлю, ні Києву, а шукає «альтернативну правду».
Окремий фронт — TikTok, YouTube і Telegram. Там Росія грає на емоціях: зневіра, втома, цинізм, пошук простої відповіді на складне питання.
- «Нас зрадили».
- «Час міняти владу».
- «Захід втомився від України».
Ці меседжі діють як вірус — вони вселяють відчуття, що «щось іде не так» – ідеальний ґрунт для наступного етапу операції.
TikTok
- Створення фейкових акаунтів: Росія створює мережі з тисяч акаунтів, які поширюють маніпулятивний контент. Наприклад, кампанія з хештегом #this_is_not_my_Ukraine націлена на дискредитацію мобілізації в Україні, досягнувши 10 мільйонів переглядів лише за тиждень.
- Емоційний вплив: Відео часто апелюють до страху, зневіри та втоми. Наприклад, поширюються неправдиві твердження про розкішне життя українських чиновників за кордоном або про “нелегітимність” української влади.
- Алгоритмічні маніпуляції: Використання одноразових відео для обходу алгоритмів модерації TikTok, що дозволяє уникати блокування.
YouTube
- Поширення пропагандистських відео: Російські канали активно транслюють меседжі про корупцію в Україні та її неспроможність захистити себе. Це спрямовано на підрив довіри до української влади серед міжнародної аудиторії.
- Блокування альтернативних джерел: Росія також прагне обмежити доступ до критичного контенту через штрафи та уповільнення роботи YouTube на своїй території.
- Протидія через інструменти: Українські розробники створили розширення “stopRU”, яке блокує російський контент на YouTube для користувачів із України.
Telegram
- Координація дезінформаційних кампаній: Telegram є ключовим інструментом для поширення кремлівських наративів, таких як “нелегітимність влади” чи “зовнішнє управління Україною”.
- Анонімність і відсутність модерації: Telegram дозволяє створювати публічні канали і групи без суворої модерації, що робить його привабливим для пропагандистів.
- Цільові кампанії: Пропагандистські канали використовують локалізовані меседжі для різних регіонів світу, адаптуючи контент до місцевих реалій.
Насправді, ворожа активність націлена на зміну головного фрейму, в якому світ сприймає війну. Не як «боротьбу демократії з автократією», а як:
- «затяжний конфлікт із невизначеним результатом»;
- «локальну кризу, яка шкодить глобальній стабільності»;
- «військовий конфлікт, де не все так однозначно».
Це дає Кремлю карт-бланш для просування сценаріїв «миру без України», «перехідного уряду» або «замороженого конфлікту».
Операція інфільтрує дискусії в міжнародних інститутах, використовуючи псевдоекспертів, підставних дипломатів, фрагменти справжніх документів. Навіть частина західної аналітичної спільноти іноді починає ретранслювати ідеї про «потребу політичних змін у Києві», що підриває довіру, створює умови для перегляду допомоги, а отже — зменшує поле політичного маневру для Києва.
Суть такої інформаційної атаки — посіяти сумнів. Якщо Україна не зможе втримати наративний фронт, вона ризикує втратити позиції на дипломатичному полі і елемент міжнародної суб’єктності.
Це виклик для української журналістики, для аналітичних центрів, для політичного класу. Сьогодні право говорити від імені України — теж поле бою. І якщо ми його здамо — наступна битва вже буде не за територію, а за сенс самого існування держави.
Якщо вам близькі ці роздуми — підписуйтесь на Kyiv Inside.Subscribed
