У ХХ столітті кілька великих збройних конфліктів завершилися не підписанням офіційного мирного договору, а лише перемир’ям, яке поступово стало сталим фактом міжнародних відносин. Серед найвідоміших прикладів – Пханмунджомська угода 1953 року, яка поклала кінець активній фазі Корейської війни. Хоча формального миру між Північною і Південною Кореєю так і не досягнуто, вже понад 70 років триває стан припинення вогню.
Аналогічно завершився конфлікт на Кіпрі – після турецького вторгнення 1974 року острів залишився поділеним, але повністю зупинив бойові дії, дозволивши південній частині стати частиною ЄС. Перемир’я, закріплене без повного врегулювання, діє й між Іраном та Іраком після восьмирічної війни 1980-х років.
Досвід цих конфліктів свідчить: навіть без офіційного миру, але за наявності домовленості про припинення бойових дій, країни здатні стабілізувати ситуацію і розвиватися. Головне – фактична зупинка війни, а не лише декларативні заяви.
