Весна 2025 року, попри гучні заклики до миру, не принесла Україні довгоочікуваного припинення вогню. Росія лише посилила свій терор, а дипломатичні зусилля адміністрації Трампа поки що не конвертувалися в реальні результати. Проте за ці три місяці Україна пройшла важливий шлях внутрішнього переосмислення.
Київ навчився краще артикулювати свою позицію й адаптував миротворчу риторику до нової реальності, змусивши Москву виглядати як головну перешкоду до миру. Водночас держава вперше чітко окреслила прийнятні й неприйнятні компроміси у війні: де готова шукати паузу, а де – поступок не буде за жодних умов.
Українське суспільство зрозуміло, що боротьба триває не лише за території, а за виживання. Перемога не буде абсолютною крапкою, радше три крапки – з тривалою паузою та новими викликами. І головне – ефективні переговори можливі лише тоді, коли країна демонструє внутрішню єдність, витривалість і тверезий погляд на реальність.
