Лише за 100 днів другого терміну президента Трампа зовнішня політика США змінилася докорінно — особливо щодо України. Підтримка змінилася на більш прагматичну, інколи відсторонену позицію, що насторожує союзників і дивує міжнародних спостерігачів.
Високорівневі мирні переговори в Лондоні щодо завершення війни в Україні зірвалися, а США запропонували визнати російські вимоги на спірні території – позиції, які Київ категорично відкидає. Разом із скороченням дипломатичної активності та тиском на політичних опонентів у Штатах ці дії знаменують глибокі зміни як у світовому впливі США, так і в перспективі конфлікту в Україні.
Після першої сотні днів ці нововведення сигналізують про початок нової епохи для американського впливу й залишають долю України, так само як і питання безпеки Європи, під питанням. Для читачів, які цікавляться міжнародною політикою, очевидні сигнали: Вашингтон більше не прагне багатостороннього лідерства, а обирає жорсткі торги й мінливі союзи.
В останні тижні пошук вирішення української війни прискорився під впливом як зовнішнього тиску, так і нових розрахунків сторін. Дипломати ведуть переговори на кількох майданчиках та з новими підходами. Вперше делегація України в Лондоні отримала повноваження домовитися про перемир’я, що свідчить про пошук альтернатив закінчення війни на власних умовах.Subscribed
Лондонські переговори і позиція України
Останні дипломатичні зустрічі в Лондоні принесли і нову надію, і нові труднощі. Україну представляє команда найвищого рівня, а Зеленський надав повноваження шукати повне або часткове перемир’я вперше. Це демонструє зміну траєкторії – прагматичний підхід замість тотальної перемоги.
Проте атмосфера на саміті напружена. Після виходу держсекретаря США Марко Рубіо з переговорів Франція й Німеччина різко знизили свою участь. Тепер міністр закордонних справ України зустрічається лише з британським колегою, без ширших багатосторонніх дискусій, як планувалося. Спостерігачі не вірять у швидкий прорив, а перспективи дипломатії обмежені.
Головні сили на лондонських переговорах:
- Жорстка позиція України: Київ не розглядає поступки щодо територій, захищаючи суверенітет.
- Вагання Заходу: Відмова лідерів від участі робить західну єдність менш очевидною.
- Обмежений оптимізм: Дехто бачить нову гнучкість України як надію на менше насильства, але більшість експертів не прогнозує прориву.
Детальніше про зміни переговорів після виходу лідерів читайте у цьому матеріалі.
Прямий діалог США–Росія: окремий трек
Паралельно з лондонським самітом Вашингтон і Москва тихо відкрили свій окремий канал переговорів. США направили спеціального посланця Стіва Віткоффа до Москви в пошуках компромісу, хоча публічно риторика лишається гострою. Білий дім впевнено заявив про «позитивний напрям переговорів», однак відсутність контактів із українськими представниками залишається невирішеною проблемою.
Цей двосторонній формат має внутрішнє напруження. Після гострої критики Зеленського Віткофф відмовився зустрічатися з українськими посадовцями, що зміцнює розрив між США та Україною. Предмет переговорів:
- Замороження лінії фронту: США зосереджені на припиненні бойових дій, але не наполягають на поверненні Києву всіх територій.
- Практичні перемир’я: Зокрема обговорюються договірності для Чорноморського регіону — докладніше.
- Дипломатичні поступки: Росія вимагає послаблення санкцій, що складно для Вашингтона і взагалі неприйнятно для Європи.
Більше про деталі переговорів за зачиненими дверима читайте в цих новинах.
Фрагментовані альянси й невизначені результати
Після 100 днів більш помітною стала фрагментованість міжнародної відповіді. Україна, США й Європа більше не рухаються одним блоком, ініціативи часто виникають паралельно, інколи суперечачи одна одній. Вашингтон акцентує на двосторонніх угодах і тимчасових перемир’ях – це нова, прагматична тактика.
Активізація дипломатії свідчить про рух, проте результати залишаються під питанням. Розрив між вимогами України та пропозиціями на столі, разом зі зниженням участі Заходу, вказують на нову фазу, прогрес дається тяжко, а єдність не гарантується.
Поняття «замороженої» лінії фронту стало центром переговорів. Адміністрація Трампа шукає швидких перемог, нові пропозиції та рішення отримують міжнародну увагу. Це підкреслює не лише терміновість у Вашингтоні, а й усвідомлення, що простого виходу з війни чекати не варто.
Пропозиція Путіна і реакція Вашингтона
Президент РФ Володимир Путін зробив прямий внесок: припинити бойові дії по існуючій лінії фронту. За даними Financial Times, Москва декларує готовність відступити з частин Донецької, Луганської, Херсонської й Запорізької областей, які не контролює. Про це йшлося на зустрічі Путіна з американським посланцем Віткоффим у Петербурзі.
Важливо, що кремлівський тон менш вимогливий, але європейські дипломати підозріло ставляться до цієї пропозиції: це може бути тактикою для залучення Трампа до більших поступок. Детальніше — див. в огляді “Української правди”.
Віцепрезидент Дж.Д. Ванс підтвердив: США офіційно пропонують припинити бойові дії по поточній лінії — фактично повторюючи російські тези. Така синхронізація — велика зміна: США тепер не просто слухають, а структурно підтримують російський підхід.
Спроба Трампа до 100 днів укласти мир
Трамп має намір укласти угоду між РФ й Україною ще до символічної “стоденної межі”. За численними джерелами, він бачить тут приклад «ручної» дипломатії. Саме цей дедлайн змушує Вашингтон нав’язувати гнучкіші домовленості, ніж раніше.
- Головні цілі Трампа:
- Швидкий результат. Продемонструвати спроможність укладати угоди.
- Імідж майстра угод. Трамп завжди підкреслює свою компетентність саме через досягнення домовленостей.
- Зменшення витрат США. Менше коштів, солдатів і відхід від відкритої довготривалої підтримки.
Детальніше про нову політику США щодо України — у звіті BBC.
Український люфт і позиція на переговорах
Україні доводиться вести найважчі переговори за роки війни. Зеленський припустив умовні обговорення відходу від курсу на НАТО вперше, але наполягає: перед угодою потрібно отримати гарантії від РФ та Заходу.
- Жодних територіальних поступок: Київ не готовий віддавати території навіть під тиском.
- Пошук компромісів: Є сигнали про можливість структурних реформ у відповідь на гарантії.
- Гнучкість, але не ціною базових інтересів: Київ хоче зберегти маневр, не зрадивши основ.
Європейські аналітики вказують: це роздоріжжя. Успіх чи невдача поточних переговорів може привести або до часткового послаблення, або до затяжної невизначеності. Детальніше — у політичній аналітиці RBC.
Для України й Заходу «замороження» має як ризики, так і плюси:
- Тимчасовий мир може не протриматися довго. Експерти попереджають: це часто стає тривалим статус-кво, що вигідно Москві.
- Баланс впливу в Європі змінюється. Угодницький підхід Трампа підвищує роль РФ, послаблюючи європейську вагу.
- Українська дилема. Без сталої підтримки Заходу йде ризик тиску з усіх боків.
Більше про ризики «замороженого» конфлікту — у коментарях Кримських новин.
Зараз кожен крок у перемовинах перебуває під пильним контролем: важливо все — і сказане, і недомовлене. Наступні тижні дадуть нові орієнтири для України і більшого регіону.
Минає лише 100 днів із повернення Трампа у Білий дім, а політика США щодо України стала невпізнанною. Голова Білого дому обіцяв швидко завершити війну, задаючи нові очікування миру. Паралельно змінюється тактика Кремля та Києва, що впливає і на бойові дії, і на підтримку Заходу.
Трамп одразу по завершенню інавгурації заявляв: війна в Україні буде завершена швидко. Він називав себе «миротворцем» і обіцяв припинити кровопролиття за кілька місяців, анонсував дзвінки Путіну та подання пропозицій щодо миттєвої зупинки війни, все — щоб до літа запанував мир. Така риторика давала результат.
Цей підхід дав надію втомленим від тривалої війни, але викликав скепсис. Критики сумнівалися у реалістичності, згадуючи провали попередніх спроб. У промовах Трамп наголошував, що компромісу не уникнути, що викликало обурення у Києві й прохолодну реакцію Європи (детальна хронологія обіцянок Трампа).
Тим не менш, наратив «швидкої угоди» став основою політики США. Трамп погрожував припинити підтримку, якщо сторони не дійдуть згоди, примушуючи Москву і Київ іти на перемовини (Оцінка: гарантій миру майже немає).
Важелі Путіна й тактика РФ
Зміна тону Вашингтона змусила Путіна переглянути тактику. Замість широких наступів РФ концентрується на укріпленні позицій і дрібних здобутках. Путін вважає: схильність США до торгів дає нові можливості (Російська слабкість — шанс для ЗСУ).
Москва діє за принципом «зволікання і тиску». РФ затягує переговори, періодично роблячи часткові поступки, розраховуючи, що нова політика США зламає західну рішучість. Таким чином, переговори ідуть повільно, Україна під тиском — а Трампу лишають місце для маневру (Типова стратегія Кремля).
Паралельно кремлівська пропаганда запевняє у міці армії і неминучості виконання вимог РФ. Основна мета: закріпити вплив Росії і заблокувати шлях України до західних альянсів (Що хоче Путін – Harvard).Subscribed
Вплив на військову та дипломатичну підтримку
Ефект нової політики США — значні зміни у підтримці України як у військовій, так і у дипломатичній площині. Допомога надається невеликими партіями, під жорстким контролем і орієнтована переважно на захист. Підхід «користь для США» став критерієм (Детальніше: повідомлення Міноборони США).
Наслідки:
- Європейська невизначеність: За відсутності США навантаження на Європу зростає, але єдності немає.
- Потреби ЗСУ: Україна змушена зменшувати плани і пристосовуватися до менших обсягів підтримки.
- Менше дипломатичних важелів: Втрата гарантій США ускладнює жорсткі позиції України на переговорах.
Позиція Вашингтона тепер така: кожна інвестиція має зміцнювати переговорну позицію Києва, а не продовжувати війну без сенсу (Чому важлива допомога США Україні).
Трамп забирає фокус із підтримки, натомість концентрується на «угодах». Україна залишається без твердих гарантій, а єдність Заходу слабша (Офіційна позиція Держдепу).
Роль союзників і глобальної позиції США
Скрепи НАТО послабли. Дії США за 100 днів змістили основний тягар на європейських і регіональних партнерів. Союзники змушені відповідати: скільки вони готові віддати без підтримки США? Результат – мережа розпорошених, але рішучих альянсів, які намагаються заповнити прогалини та стримати Москву.
Європейська єдність і гарантії безпеки
Надія на консолідовану допомогу й захист України від РФ переживає випробування. США відходять, ЄС демонструє солідарність, але вона крихка.
Європейський Союз на словах закликає до «надійних гарантій безпеки» для забезпечення допомоги Україні. Це охоплює нові військові пакти, спільні постачання і підготовку військ. Деякі країни пропонують створення спеціальних сил швидкого реагування для захисту України — дивіться позицію ЄП.
На практиці єднання слабке:
- Нереалістичні обіцянки: Ресурси і політична воля у різних країн відрізняються (Проблеми з гарантіями).
- Втому лідерів: Відданість і поміркованість розподілені дуже нерівномірно.
- Пробіли без США: Відсутність американської «парасолі» створює невизначеність щодо кожної обіцянки.
Європа намагається активізувати дії: обговорює європейську силу безпеки для України.
Ключові питання:
- Швидкість: Чи встигнуть підтримати оперативно?
- Непохитність: Чи не відійдуть, якщо зросте ризик?
- Довіра: Чи сприйме Кремль ці гарантії серйозно без США?
Для України це щоденна реальність: допомога є, але ризики й хаотичність лише зростають.
Вплив Туреччини та регіональних гравців
Поки Вашингтон змінює політику, інші гравці прагнуть впливу. Передусім Туреччина, яка грає роль як посередника, так і непередбачуваного контрагента.
Туреччина веде діалог із Москвою та Києвом, виступає організатором обміну полоненими, зернових угод, продає власну зброю. Але Анкара діє передусім у власних інтересах, а не лише як член НАТО (Україна та середні держави).
Польща, країни Балтії діють як «середні сили» ініціативно навіть за нерішучості США. Формуються нові союзи з урахуванням власних інтересів (Вплив регіональних гравців).
Як змінюють ситуацію регіональні держави:
- Власна дипломатія: Відкриття власних каналів переговорів.
- Вибіркова підтримка: Підтримка України за збігом інтересів.
- Баланс впливу: Використання відсутності США для посилення своїх позицій (Аналіз від FPRI).
Європейські й регіональні актори діють одночасно з ентузіазмом і тривогою: великі можливості і великі ризики у менш певному світі.
Дипломатична політика: торгова модель і безпекові гарантії
Нова політика США відходить від традицій: замість довготривалих союзів — короткострокові домовленості про реальні вигоди. Україна, затиснута між полем бою й дипломатичними іграми, страждає від скорочення допомоги і звуження американської дипломатії. Тим часом уся європейська архітектура у сфері безпеки стає менш стабільною.
Скорочення допомоги й дипломатичних представництв
Адміністрація різко скоротила програми допомоги й дипломатів. В Україні це означає втрату понад $1,4 млрд допомоги найбільша втрата серед усіх реципієнтів. Це стосується не лише грошей, а й людей: досвідчених дипломатів переводять чи звільняють.
Наслідки:
- Менше коштів – менше можливостей підтримувати роботу держави, купувати обладнання й забезпечувати ЗСУ (Think Global Health).
- Гуманітарні проекти заморожені – діти та родини на лінії фронту страждають (Action Against Hunger).
- Менше дипломатів – менше каналів для екстреної реакції й захисту інтересів.
Україна мусить робити більше з меншими ресурсами, що ослаблює її переговорну позицію й дозволяє Кремлю натискати ще більше. (Аналітика Project Syndicate).
Довгострокові ризики для архітектури безпеки
Політика короткострокових вигод руйнує загальний порядок. США відійшли від постійних гарантій, і це сигнал і союзникам, і ворогам: гарантії діють «до наступної кризи».
Ключові виклики:
- Крихка архітектура стримування: Колективна оборона Європи без США під загрозою: РФ перевіряє єдність союзників (Інтерв’ю Фонду Роберта Шумана).
- Розмивання стандартів: Принцип непорушності кордонів більше не працює так, як раніше.
- Тимчасові союзи: Нова мода на “коаліції охочих” робить систему непередбачуваною.
Уся система, створена після Холодної війни, тепер під тиском. Гарантії стають ситуативними, а не довготривалими (Дорожня карта ризиків від Європейського інституту безпеки).
Нова дипломатія веде світ у невідомість: амбіції, гарантії та стабільність — предмет торгу щоразу. Україна і союзники мають дедалі менше простору для міцних домовленостей.
Перші 100 днів другого терміну Трампа показали: зовнішня політика США змінилася кардинально, що відчувається в Україні, Європі й ширше. Фокус на швидких угодах і власних інтересах розчарував союзників і додав впевненості конкурентам. Україна опинилася на роздоріжжі: менше гарантій, послаблена підтримка та тиск на поступки.
Цей період оголив межі сили США, коли співпраця замінюється торгами. Шанси на міцний мир залишаються туманними, а ставки стали ще вищими. Прийняті сьогодні рішення вплинуть на всю міжнародну систему, перевірять міцність альянсів і визначать нові підходи до безпеки і суверенітету у світі, де довіра більше не є аксіомою.
Дякую за увагу, залишайте ваші думки нижче та слідкуйте за розвитком подій.
Олексій Мацука, рубрика KyivInside
