Після ракетного удару по житловому району на Святошині люди залишилися сам на сам із наслідками трагедії. Вибиті вікна, пошкоджені двері, відсутність газу та холод у квартирах стали звичними для мешканців. Пенсіонери без сил і ресурсів самостійно відновлювати житло, а обіцяна допомога від держави приходить повільно — комісії не встигають фіксувати збитки, люди бояться навіть далі відійти від дому, щоб подати документи на компенсації. Деякі мешканці не отримують нічого, бо їхнє житло належить підприємству або вони винаймачі.
Волонтерська та муніципальна допомога часто обмежується пайками й плівкою на вікна, тоді як люди потребують справжнього вирішення житлового питання. Лише одна родина з тих, хто справді залишився без дому, отримала тимчасове житло, хоча потребуючих значно більше. З огляду на бюрократію та байдужість, мешканці все частіше відчувають себе покинутими, а владу — відстороненою.
