В Україні досі немає законодавчо визначених критеріїв для відмежування фрілансерів, псевдо-ФОПів і найманих працівників, хоча це питання активно обговорюється бізнесом, експертами та міжнародними організаціями. Через відсутність чітких правил суди нерідко по-різному трактують подібні справи, що створює правову невизначеність і підвищує ризики для бізнесу та працівників.
Глобальна практика свідчить, що більшість країн уже мають або поступово вводять такі критерії, аби боротися з фіктивною самозайнятістю та зловживаннями при використанні спрощеного оподаткування. Рекомендований підхід полягає у запровадженні списку ознак, переважна більшість яких (наприклад, сім із дев’яти) дозволяє вважати стосунки трудовими. Такий формат допоможе чітко розмежувати справжнє підприємництво і найману працю, захистити права працівників без зайвого адміністративного тиску на малий бізнес та мінімізує дискрецію контролюючих органів.
