Україна активно працює над наближенням мирного врегулювання війни, але останні дії та заяви Росії свідчать про намір Кремля затягувати переговорний процес для досягнення власних стратегічних цілей. Цей розрив між українською готовністю до миру та російською тактикою створює парадокс сучасної дипломатії навколо війни.
Київ демонструє послідовну позицію щодо прискорення мирного процесу. Після переговорів у Стамбулі 16 травня, де було досягнуто домовленості про обмін полоненими за формулою “1000 на 1000”, Україна готується до наступної технічної зустрічі з російськими представниками. Це стало найбільшим окремим обміном з моменту початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
Українська сторона підкреслює готовність до “максимально швидких кроків” для завершення війни, включаючи реальне припинення вогню. Водночас Київ веде інтенсивну дипломатичну роботу з європейськими партнерами для підтримки переговорного процесу та збільшення тиску на агресора.
Аналіз поведінки Росії на переговорах показує чітку стратегію затягування процесу. За даними The Washington Post, телефонна розмова між Трампом і Путіним призупинила тиск на Росію щодо негайного припинення вогню і натомість відкрила шлях для продовження бойових дій під час тривалих переговорів.
Під час розмови Путін зумів додати новий елемент затримки: необхідність підготувати “меморандум” про умови майбутнього мирного договору, що може зробити Україну вразливою під час затяжних переговорів.
Експерти Інституту вивчення війни (ISW) пояснюють, що Росія затягує мирні переговори, щоб продовжувати просування на полі бою та висунути більші територіальні претензії. Кремль відкидає логіку, за якою припинення вогню має передувати мирним переговорам, намагаючись використати переговори для продовження наступу.
Документ московського аналітичного центру, близького до ФСБ, розкриває справжні наміри Росії. Серед ключових вимог:
- Визнання захоплених територій
- Відмова України від НАТО та зміна влади
- Створення буферної зони на кордоні
- Демілітаризований південь, включно з Одесою
- “Повний демонтаж” української влади
У документі стверджується, що “мирне врегулювання кризи в Україні не може відбутися до 2026 року”, що суперечить українським прагненням до швидкого завершення конфлікту.
Заява Путіна 22 травня про створення “буферної зони безпеки” вздовж кордону з Україною стала особливо цинічною на тлі активних міжнародних зусиль щодо просування миру. У МЗС України відреагували жорстко, зазначивши, що “буферна зона” може бути на території Росії, для чого Україна проводить Курську операцію.
Ця заява свідчить про те, що Москва не відмовилась від намірів захоплення українських земель, попри участь у переговорному процесі.
Росія раніше проігнорувала пропозицію США щодо встановлення тривалого всеохопного припинення вогню, на яку Україна погодилась ще у березні. 10 травня європейські лідери приєдналися до Зеленського, закликавши до 30-денного припинення вогню та попередивши про додаткові санкції у разі відмови Росії.
Проте небажання Трампа підштовхнути Росію до перемир’я вказує на те, що він може відійти від участі в переговорах, що ускладнює міжнародний тиск на Кремль.
Поточна ситуація демонструє фундаментальну асиметрію підходів. Україна прагне швидкого та справедливого миру, готова до конструктивного діалогу та компромісів. Росія ж використовує переговори як інструмент для консолідації територіальних захоплень та продовження агресії.
Єдиний спосіб примусити Москву до серйозних переговорів – це збільшення всебічного тиску у політичній, економічній та військовій площині. Без цього тиску переговори ризикують перетворитися на дипломатичне прикриття для подальшої російської агресії, а не на справжній шлях до миру.
Активні дії Сил оборони України на фронті залишаються важливою складовою примусу Москви до дипломатії, збільшуючи для Росії ціну продовження агресії. У цьому контексті військові успіхи України стають невід’ємною частиною дипломатичної стратегії.
Олексій Мацука
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Мерц заявив, що переговори про припинення вогню в Україні можуть затягнутися на місяці
МЗС Китаю підтримує «прямі переговори» між Україною та Росією
22 пункти Келлога: реальні шанси на домовленість між Києвом і Москвою
