Володимир Жиленко, колишній український військовополонений, провів у неволі понад 800 днів, отримавши поранення та переживши важкі тортури й нестачу їжі. Його історія сповнена болю, але й надії: він вижив завдяки власній стійкості, допомозі декількох співчутливих людей серед ворогів та чималому гумору. Найбільше Жиленко мріяв у полоні не про прапор над плечима, а про пачку українських цигарок із знайомим написом.
Повернувшись додому, він знову вчиться жити на волі, набрав кілька кілограмів і щиро радіє звичайним речам — українському небу, траві та навіть першим цигаркам. Під час полону його підтримувала віра і патріотизм, а татуювання тризуба майже стало приводом для смерті, але він зумів обіграти ворога і навіть зберегти руку. Володимир відкрито ділиться пережитим, наголошуючи: справжнє повернення додому відчувається саме у дрібницях, знайомих із мирного життя.

