Через десять років після того, як країни BRICS — Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південно-Африканська Республіка — оголосили про прагнення використовувати свої національні валюти у взаємній торгівлі, ці плани залишаються далекими від реалізації. Незважаючи на періодичні гучні заяви про необхідність зменшити залежність від долара США, більшість фінансових угод між цими державами і далі здійснюються переважно у доларах.
Головною перешкодою є відсутність реально інтегрованої фінансової інфраструктури, яка дозволила б легкий обмін національних валют та забезпечила стабільність взаємних курсів. Банки країн-учасниць зіштовхуються із труднощами щодо ліквідності валют партнерів, оскільки їх обіг часто обмежений регулюваннями центральних банків або волатильністю ринку. Ситуацію ускладнює й неоднорідність економік об’єднання: валютна політика Китаю є жорстко контрольованою, тоді як інші країни мають більш ліберальне регулювання.
Економічні аналітики наголошують, що поки що не з’явилося ані ефективних платіжних систем, ані значного попиту бізнесу країн BRICS на торгівлю у національних валютах. З політичного боку, хоча і обговорюється створення єдиної валюти або міжбанківських механізмів, конкретних кроків, які могли б змінити баланс, зроблено небагато.
Відсутність координації та структурних реформ означає, що мрія про міцну альтернативу долару США в рамках BRICS залишається радше гаслом, ніж економічною реальністю. Експерти наголошують: для того, щоб проєкт набув реального змісту, потрібна не лише політична воля, а й глибока інтеграція фінансових систем, інвестиції у спільні інструменти і довіра між сторонами. На даний момент ці складові відчутно бракують.
