Європа опинилася перед вирішальним вибором у питанні іранської ядерної програми — або відновити свою роль посередника дипломатії, або піти шляхом військового тиску на зразок США й Ізраїлю. Десята річниця укладання JCPOA підкреслила: саме дипломатія, а не силові дії, забезпечила обмеження ядерних амбіцій Тегерана. Проте нині, після недавніх нападів Ізраїлю і США на Іран і фактичного занепаду угоди, Європі загрожує втратити вплив і довіру як незалежного гравця.
Акцент на каральних механізмах — наче спроба нагадати про свою вагу, але це лише шкодить конструктивному процесу. Джерело проблем — агресивність, що підриває норми міжнародного права й призводить до ослаблення інспекцій МАГАТЕ, чим, у підсумку, розмивається контроль над іранською програмою. Дипломатія, підтримана гарантіями безпеки і новим багаторівневим підходом, здатна повернути діалог у конструктивне русло. Європейські країни мають проявити більшу ініціативу та рішучість, щоб запобігти новій гонці нестабільності на Близькому Сході.
