У багатьох країнах Латинської Америки спостерігається суттєве зниження популярності лідерів лівого спектра. З початку минулого десятиліття рухи, що обіцяли радикальні реформи та зміни, захопили владу в Аргентині, Бразилії, Колумбії, Чилі, Мексиці і не тільки. Виборці доручали їм подолати бідність, нерівність, а також вирішити проблему насильства та корупції. Однак зараз сподівання значної частини населення не виправдані – економічні труднощі, інфляція й уповільнення зростання спричинили невдоволення керівництвом.
Показовим стало нещодавнє голосування в Аргентині, коли більшість населення підтримала хардкорного лібертарианця, попри кілька років лівої політики. У Бразилії підтримка президента Лули да Сілви знизилася, а в Мексиці правляча партія стикається з критикою через високий рівень злочинності та обмежений прогрес у боротьбі з убогістю. Чилі також пережила період розчарування після хвилі ентузіазму за президента Габріеля Борича.
Ще однією причиною втрати популярності є те, що старі рецепти – розширення соціальних програм, збільшення витрат і підтримка субсидій – більше не дають відчутних результатів для звичайних громадян. Нові виклики, на кшталт міграційної кризи або наслідків пандемії, лише посилюють соціальну напругу. Крім того, молодше покоління виборців прагне альтернативних підходів і більш інноваційних рішень.
Демократичні країни Латинської Америки демонструють, що політичний маятник продовжує рухатися – виборці дедалі частіше змінюють свої вподобання. На зміну періоду переваги лівих ідей може прийти нова епоха з іншим баченням суспільного розвитку.
