Фігурки ельфа Labubu, що продаються китайською компанією Pop Mart, стали символом світового успіху Китаю, викликавши ажіотаж у багатьох країнах. Водночас влада критикує захоплення такими “сліпими коробками” серед молоді, закликаючи до жорсткішого регулювання. Подібна подвійність характерна для сучасного Китаю: рух до глобальної культурної сили поєднується зі зростанням внутрішньої репресії.
Режим під проводом Сі Цзіньпіна все більше контролює спосіб життя, споживання та думки громадян, придушуючи інакодумство, гумор і навіть невинні культурні прояви. Двадцять першого століття в країні все сильніше нагадує епоху Мао: пропаганда приховує соціальні й економічні проблеми, цензура стирає критичні й песимістичні висловлювання, а регулярні поліцейські перевірки стають нормою.
Економічне зростання сповільнюється, а влада прагне посилити ідеологічну єдність, ігноруючи реальні негаразди. Паралельно, суспільство демонструє приховане невдоволення: молодь згадує кращі часи, зростає скептицизм щодо обіцянок влади. Китай стоїть перед вибором: чи зможе він і надалі зростати під тягарем всеохопного контролю, чи ризикує повторити шлях закритих авторитарних режимів минулого.
