Європейські країни останнім часом усе частіше стикаються з труднощами у формуванні стабільних урядів і здійсненні послідовної політики. Минулі вибори в кількох державах показали значне послаблення традиційних політичних партій і зростання підтримки крайніх правих і лівих сил. Формування коаліційних урядів перетворюється на складний і тривалий процес, а ухвалення рішень дедалі частіше блокується політичними суперечками.
У Франції, наприклад, політичний ландшафт зазнав суттєвих змін: традиційні центристські партії втратили більшість, а парламент залишився без чіткої домінуючої сили. У Німеччині правляча коаліція переживає постійні конфлікти, що гальмує вироблення ефективної політики. В Іспанії і Бельгії нові уряди створювалися тижнями, а то й місяцями після виборів.
Експерти пов’язують такі зміни з дедалі сильнішою поляризацією суспільств, падінням довіри до інституцій і загальним розчаруванням виборців у політичних елітах. Виклики, пов’язані з міграцією, економічною невизначеністю та геополітичними ризиками, створюють додатковий тиск на державне управління.
Водночас криза керованості ускладнює спільну відповідь Європи на глобальні виклики, ставить під питання здатність Європейського Союзу ефективно діяти і загрожує стабільності на континенті. Брак згоди всередині національних урядів та міждержавних інституцій може призвести до посилення хаосу та нестабільності у майбутньому.

