Саміт Шанхайської організації співробітництва у Тяньцзіні став майданчиком для дипломатичних жестів, однак за фасадом усмішок і багатополярної єдності приховувалися глибокі протиріччя. Для Індії, це була перша поїздка прем’єра Моді до Китаю після збройного зіткнення у Галвані у 2020 році, і двостороння зустріч із Сі Цзіньпіном пройшла стримано: звучали розмови про стабільність і «взаємну повагу», але без конкретних рішень. Переговори з Путіним відзначались теплішою атмосферою, та реальний вплив Росії на Індію зменшується через залежність Москви від Пекіна.
Додаткові ускладнення принесла торгова політика адміністрації Трампа, яка загострила відносини Індії зі США. На цьому тлі участь у ШОС для Делі — скоріше прагматичний інструмент для маневру між Вашингтоном, Пекіном і Москвою, ніж знак справжнього зближення. Водночас реальні суперечності й інциденти на кордоні, економічні обмеження і внутрішня політика стримують будь-яке зближення Індії з Китаєм. Стратегія багатовекторності забезпечує Індії гнучкість, але водночас загострює ризики у середовищі великодержавної конкуренції.
