Український журналіст Дмитро Хилюк провів три з половиною роки у російських тюрмах після затримання на початку повномасштабного вторгнення. За весь цей час йому так і не висунули обвинувачень, а додому він повернувся лише нещодавно в межах рідкісного обміну цивільних. У неволі Хилюк пережив побої, голодування, катування, знущання і психологічний тиск – його били, змушували сидіти без їжі, а охоронці навіть підставляли під собак.
Він бачив страждання інших українських полонених, особливо військових, яких катували електричним струмом. Родина Дмитра три роки жила у повній невизначеності – за цей час батьки отримали лише два короткі листи. Випадки повернення цивільних із російського полону залишаються винятком, адже законних механізмів для цього фактично не існує. Дмитро поступово повертає собі нормальне життя, але визнає, що реальність вже зовсім інша, ніж була до полону.
