В інтерв’ю Sky News 17 вересня Зеленський заявив те, чого не очікував ніхто: «Я готовий до зустрічі з російським лідером без будь-яких попередніх умов». Ба більше, Зеленський згоден на тристоронні переговори за участю Дональда Трампа – але не в Москві: «Я не можу їхати до столиці країни-агресора».
Що спонукало до такої позиції? Це справді зміна стратегії чи лише новий тактичний хід?
Коли «без умов» означає з умовами
На перший погляд у словах Зеленського є суперечність. Він говорить про переговори без жодних передумов, але одразу називає умову – місце зустрічі (не на території РФ). Ще недавно Київ наполягав, що діалог можливий лише після відведення російських військ до кордонів 1991 року. Нині цієї вимоги немає.
Сам Зеленський пояснює зміну підходу новою військовою реальністю. Російський літній наступ одразу на чотирьох напрямках – Сумському, Новопавлівському, Покровському та Запорізькому – приніс окупантам неочікувано великі втрати. «Сумська операція провалилась. Вони зазнали великих втрат, передусім особовий склад», – констатував президент на пресконференції з головою Європарламенту Робертою Мецолою. Перекинувши війська з провального Сумського напрямку, росіяни лише збільшили свої втрати: «Я вважаю, що там вони зазнали ще більших втрат», додав Зеленський. За оцінками українського командування, росіяни втратили стільки особового складу, що тепер не мають сил для нових масованих наступів.
Логіка зрозуміла: якщо ворог слабшає, Київ може говорити з позиції сили. Готовність до діалогу без висування ультиматумів наразі виглядає як прояв гнучкості, підкріплений впевненістю у власній військовій перевазі.
Формула виживання: 120 мільярдів vs дипломатія
На тій же пресконференції Зеленський окреслив два сценарії майбутнього: «план А – закінчити (війну), план Б – 120 (мільярдів), от і все». $120 млрд на рік – стільки коштуватиме продовження війни. Половину суми покриє український бюджет, а решту забезпечать партнери. Це недвозначний сигнал Заходу: або допомогти завершити війну дипломатично, або готуватися фінансувати її продовження.
Президент застеріг про необхідність «важких рішень» у разі погіршення ситуації на фронті. Така відвертість – новий рівень комунікації з суспільством.
Нові аргументи для переговорів
Готовність до діалогу Україна підкріплює реальною силою. За програмою PURL отримано понад $2 млрд від партнерів, і до жовтня ця сума зросте до $3,5 млрд. Перші два пакети по $500 млн «точно містять ракети для Patriot і HIMARS» . Нові західні озброєння – це не тільки підсилення фронту, а й додаткові козирі на майбутніх переговорах.
Ще один важіль тиску на Кремль – удари по його енергетиці та логістиці. Україна продемонструвала здатність бити по критичних об’єктах у тилу РФ. Зеленський зазначив, що взимку в Росії «будуть проблеми з енергетикою» і згадав про черги на російських АЗС – тобто противник може відчути наслідки війни на власній території.
Втім, Москва не відмовилась від ескалації. За словами Зеленського, росіяни планують продовжити удари по українській енергетиці та залізниці взимку і готують ще дві наступальні операції восени. Сам президент зауважив: «В жовтні я зможу сказати, спрацював чи цей план Путіна. Я буду відвертим».
Нью-Йорк як майданчик для прориву
22–30 вересня Зеленський відвідає Нью-Йорк на сесію Генасамблеї ООН. Заплановано понад 20 двосторонніх зустрічей, проведення саміту Кримської платформи та виступ українського лідера на засіданні Ради Безпеки ООН. Одна з ключових подій візиту – можлива зустріч із Дональдом Трампом: «Наші команди працюють, щоб вийшло нам зустрітися (з Трампом)», – підтвердив Зеленський.
Європейські союзники підкреслюють незмінність своєї підтримки. Президентка Європарламенту Роберта Мецола у Києві заявила, що Європа залишатиметься поруч з Україною стільки, скільки потрібно, і анонсувала швидке ухвалення 19-го пакету санкцій та повну відмову від російських нафти й газу. Це додатковий важіль тиску на Кремль перед можливими переговорами.
Дипломатична гра чи вимушений крок?
Чи зарано говорити про мир, коли ворог ще готує нові удари? Навпаки – саме зараз, поки ініціатива на боці України, дипломатія може принести найбільшу користь. Провал літнього наступу РФ, надходження сучасного озброєння, можливість бити по тилу противника та величезні втрати окупантів – усе це створює сприятливі умови для пошуку політико-дипломатичних рішень.
Готовність говорити «без умов» – це демонстрація впевненості, а не слабкості: знаючи про свою перевагу, Україна може дозволити собі гнучкість у переговорах без втрати принципів.
Зрештою, мир обов’язково настане – але лише такий, що гарантуватиме українцям безпеку і спокій. А нинішня готовність до діалогу може стати одним із найсильніших аргументів на шляху до перемоги – на дипломатичному фронті.
Олексій Мацука
