Дипломатичне визнання Палестини Великою Британією, Канадою, Австралією та ще кількома країнами напередодні конференції ООН мало насамперед символічний характер і прямо не допомагає палестинцям, які потерпають від війни та насильства. Проте його справжнє значення в іншому: це відхилення реальності, яку роками формують ультраправі ізраїльські поселенці через фактичну анексію палестинських територій. Міжнародне визнання, навіть якщо палестинська держава зараз існує лише на папері, демонструє готовність світу не миритися з ідеєю, що питання про незалежність Палестини вирішено силою.
Визнання посилає сигнал, що майбутня домовленість можлива, а ізраїльські поселення не є перепоною для створення двох держав. Хоча цього поки недостатньо для реального прориву, зростаюча міжнародна підтримка Палестини може спонукати до серйозніших дій, навіть без схвалення США чи Ізраїлю. Країни, які визнають Палестину, відкидають обидва екстремізми — і ультраправий ізраїльський, і з боку ХАМАС, наголошуючи, що остаточне вирішення конфлікту не має бути справою крайніх сил.
