Європейські лідери не мають наміру швидко забути про десятки тисяч загиблих у Газі, навіть якщо ініціатива Дональда Трампа принесе мир. Євросоюз відчуває, що саме його постійний дипломатичний і громадський тиск на Ізраїль відіграв важливу роль у зрушенні до припинення вогню. Разом із тим в ЄС залишаються сумніви щодо окремих положень американського плану та небажання поспішати зі зняттям санкцій, поки не буде забезпечена гуманітарна допомога для сектора Газу.
Багато посадовців вимагають притягнення до відповідальності за руйнування і людські жертви, а також добре фінансованої програми відновлення. У Брюсселі побоюються, що нове “правління миру” під егідою США стане лише приводом для вигоди західних будівельних компаній. Європа прагне отримати відчутну роль у післявоєнному врегулюванні, а не залишатися лише донором. Політики визнають, що невдала чи пасивна позиція щодо близькосхідного врегулювання може мати наслідки і для внутрішньої ситуації у країнах ЄС.
