Уперше за майже сорок років Іран опинився на межі зміни влади — і, ймовірно, самого режиму. Старіння та слабкість 86-річного верховного лідера Алі Хаменеї особливо проявилися після 12-денної війни з Ізраїлем і Сполученими Штатами, яка оголила крихкість і утрату впливу ісламської республіки. Усередині країни переживають економічну ізоляцію, дефіцит ресурсів, жорсткі санкції та масове розчарування населення.
Перед Іраном стоїть кілька сценаріїв: повторення долі СРСР із приходом авторитарного націоналіста; поступова лавіна реформ на китайський взірець; ізоляція за північнокорейським принципом; посилення ролі військових подібно Пакистану; чи, хоч і малоймовірно, — поворот до представницької демократії. Попри численні внутрішні фракції, їх роз’єднаність і взаємна недовіра можуть затягнути перехід у період хаосу або навіть силового правління, визначивши не тільки майбутнє Ірану, але й безпеку цілого регіону.
