Олександр, вчитель з Волині, у 57 років добровільно пішов захищати Україну, не зважаючи на вік та життєві труднощі. Він мав багаторічний педагогічний досвід, а також армійську підготовку. Бойова служба дала йому змогу зрозуміти ціну кожної хвилини та втрату — 15 його учнів загинули на фронті. Після демобілізації його повернули до ліцею, де він навчає підлітків фізкультурі й “Захисту України”, нерідко у складних умовах без обладнання та підручників.
На війні Олександр знову повернувся до малювання, створюючи ікони на ящиках з-під снарядів, щоб бодай так додати світла у темряву бойових буднів. Тепер він вагається, чи залишитися викладати, адже розуміє важливість підготовки молоді до сучасних викликів, але має бажання присвятити себе творчості. Його історія — про справжній моральний вибір, відповідальність і пам’ять про тих, хто не повернувся.
