Українська влада активно опрацьовує законодавчу базу для функціонування приватних військових компаній, спираючись на закордонний досвід і попит, що виник під час повномасштабної війни. Влада розглядає ПВК не як романтику, а як прагматичний інструмент, здатний підсилити оборонний потенціал й урегулювати вже наявні практики залучення добровольців та ветеранів до захисту країни.
У суспільстві ставлення до такої ініціативи залишається суперечливим: хтось вбачає ризики для безпеки через можливі зловживання, інші — визнають необхідність гнучкого реагування на сучасні загрози. Наразі йдеться радше про законодавче оформлення того, що й так відбувається фактично, із наміром забезпечити прозорість і контрольованість нового сектору оборони. Очікується, що вирішальним стане баланс між державною монополією на силу і прагненням оптимізувати оборону через залучення нових форм співпраці.
