Валден Белло, один із лідерів альтерглобалістського руху, аналізує сучасні процеси деглобалізації, акцентуючи на тому, що нинішнє розмежування світу — це не те, про що мріяло покоління реформаторів 25 років тому. Сьогодні деформація глобалізації формується через конкуренцію держав, економічний протекціонізм і геополітичне суперництво, а роль національних держав посилюється. Белло виступає за етичну, демократичну та екологічну переорієнтацію глобальних процесів, наголошуючи, що ідея дегроута підходить для багатих країн, тоді як Глобальний Південь все ще потребує зростання для підвищення добробуту.
Він підкреслює: вихід за межі капіталізму необхідний, але шлях до нього складний, з огляду на потужні глобальні нерівності та домінування капіталу. Белло також говорить про «екстрактивізм турботи», наголошуючи на проблемі міграції робочої сили, й закликає до розвитку локальних економік, менш залежних від глобальних ланцюгів. На завершення він закликає ліві сили до більшої єдності, відмовляючись від ролі провідника та передаючи ініціативу молодим.
