У Південній Африці вже три десятиліття після падіння апартеїду влада продовжує боротися із нерівністю між білими та чорними громадянами. Одним із головних інструментів залишається політика так званого “чорного економічного зростання”, законодавчо закріплена низкою ініціатив. Такі програми були спрямовані на подолання наслідків десятиліть дискримінації, коли більшість економічних можливостей, власності та влади залишалися у білої меншості.
Ці закони зобов’язують великі компанії надавати пріоритет темношкірим південноафриканцям у питаннях працевлаштування, підрядів і навіть власності. Держава визначила строгі квоти для багатьох галузей економіки, а також надає переваги підприємствам, які дотримуються правил у тендерах і держзакупівлях. Такі заходи підтримуються не всіма: представники опозиції та частина бізнесу вважають їх неефективними, стверджуючи, що вони призвели до появи нової еліти, але не значно змінили ситуацію для бідніших верств населення.
Прихильники ж наголошують: без підтримки таких законів історична нерівність лише укорінилася б сильніше. Вони вказують на успіхи — зокрема збільшення кількості чорних власників бізнесу і керівників компаній. Але водночас визнають, що рівень безробіття серед темношкірих досі залишається дуже високим, а бідність — поширеною.
Проблеми корупції та неефективного управління у поєднанні з тривалим спадком апартеїду гальмують прогрес. Експерти закликають до оновлення політики: відмовитися від формального виконання квот на користь підтримки освіти, розвитку навичок і ефективного підвищення якості життя для більшості громадян. Дискусія про майбутнє таких законів і далі залишається в центрі уваги в країні, де пам’ять про апартеїд досі є живою, а шлях до справедливості — тривалим і непростим.
