Укладена між Україною і Туреччиною угода про зону вільної торгівлі вже понад три роки перебуває в очікуванні ратифікації в українському парламенті, попри те, що Туреччина виконала всі формальні процедури ще в 2024 році. Документ відкриває турецький ринок для більшості українських товарів, зокрема металу, зберігаючи захист стратегічної сировини. Водночас Україна відкриє свій ринок для турецької продукції майже повністю, що може спричинити тиск на національних виробників — особливо у легкій промисловості та машинобудуванні.
Аналіз структури торгівлі демонструє негативне сальдо для України, оскільки експорт залишається переважно сировинним, а імпорт із Туреччини – більш диверсифікований та технологічно складний. Фахівці бачать у цьому і можливості, і виклики: шанс посилити присутність в агро- та металургійній сферах, але загрозу подальшої сировинної залежності й втрати ринків для високотехнологічних галузей. Ефективність угоди залежатиме від державної підтримки внутрішніх виробників і стратегії розвитку переробної промисловості.
