Після катастрофи на Кубі 1961 року Джон Кеннеді усвідомив, що під час кризи головний тягар відповідальності за зовнішню політику лягає на президента особисто. Сьогодні світ опинився перед новою загрозою: Індія й Пакистан, дві ядерні держави, наближаються до війни, і наслідки можуть стати фатальними не лише для регіону, а й для всього світу. Американські інтереси вимагають запобігти ще більшому конфлікту, однак адміністрація Трампа, схоже, більше зайнята політичними розбірками та економічними експериментами, ніж протидією потенційній ядерній кризі.
Реакція президента виглядала поверхневою, а ключові посадовці з безпеки мають недостатній досвід для врегулювання такого конфлікту. Лише Марко Рубіо намагається вести переговори з обома сторонами, проте його зусилля можуть бути недостатніми, з огляду на вплив Китаю в регіоні. Вирішення ядерних криз потребує злагодженої та професійної роботи у всієї виконавчої вертикалі, а не аматорства в умовах глобальної загрози.
