Події останніх років свідчать про стрімке загострення ксенофобії та расизму у провідних країнах світу. Мітинги ультраправих із закликами до насильства та ворожнечею до іммігрантів набирають популярності у Великій Британії, Франції, Німеччині, Японії, Австралії та США. Уряди намагаються протидіяти цим тенденціям, однак на міжнародній арені системи стримування майже не працюють.
Війна Росії проти України, що супроводжується масовими жертвами та руйнуванням інфраструктури, стала яскравим проявом безкарності, коли навіть рішення Генасамблеї ООН, Міжнародного суду й масові засудження залишились проігнорованими. Водночас ізраїльське вторгнення в Газу та політика щодо Західного берега демонструють ігнорування міжнародного права й чималі цивільні втрати.
Однак ООН обмежена великими державами, через що реальних важелів впливу на держав-порушників фактично нема. Це унеможливлює розв’язання не лише воєнних конфліктів, а й глобальних проблем, таких як зміна клімату чи поширення пандемій. Зміцнення міжнародних інституцій — ключова умова для забезпечення миру й виживання людства.
