Володимир Овсянніков, доброволець 43-ї механізованої бригади, мало не загинув від мінно-вибухового поранення в серпні 2023-го. За цей час йому довелося перенести вже 40 операцій, втратити око, руку та ногу. Поруч із ним майже два роки постійно знаходиться його мама, Віра Овсяннікова. Вона дала синові не лише життя, а й силу боротися — і жодного разу не дозволила собі розплакатися при ньому.
Віра, попри біль втрати чоловіка та обставини, невтомно підтримує Володимира і не дозволяє собі розкисати. Вона залишила роботу вчительки, понад рік веде життя в лікарнях та щиро повторює: «Все буде добре». Сам Володимир, попри важкі поранення, мріє повернутися на фронт і вірить у силу власного прикладу для дітей та інших військових. Для нього найбільша підтримка — мати, яку називає своїм головним оберегом. Її стійкість і оптимізм дарують віру всім, хто поруч.
