У сучасних умовах війни в Україні формування нової політики національної пам’яті набуває особливого значення. Пам’ять про події та героїв стає важливим ресурсом, здатним зміцнювати стійкість суспільства, підтримувати моральний дух і єдність у протистоянні агресії. Водночас використання історичної пам’яті може мати й зворотний бік – ставати інструментом маніпуляції й розколу, якщо її спрямувати у форму ідеологічної зброї.
Відкритий діалог про складні сторінки історії та переосмислення власного минулого дає можливість уникнути крайнощів і зміцнити демократичні засади. Суспільству важливо не лише зберігати пам’ять, а й вчитись на помилках, щоб перетворити труднощі у спільний досвід та мотивацію до подальшої боротьби. Ефективна політика пам’яті здатна стати для українців водночас і ліками для подолання травм, і щитом у гібридній війні за ідентичність.
