Десять років тому Пекін запустив масштабну програму «Made in China 2025», щоб перевести країну в лідери індустрій майбутнього, зокрема у виробництві енергії, напівпровідників, автоматизації та високотехнологічних матеріалів. Китай щороку інвестує у ці сфери до 2% ВВП через субсидії, пільгові кредити та податкові стимули. Це дозволило країні стати глобальним лідером у виробництві електромобілів, «зелених» технологій, дронів та промислової автоматизації. Однак така модель породила значні проблеми: субсидії сприяли корупції та створенню численних компаній-клонів із низькою рентабельністю, що призвело до дефляції та слабкого зростання зарплат і споживчої активності.
Попри це, сила Китаю — у створенні глибокої інфраструктури й розвитку інноваційних екосистем на базі потужних енергетичних і цифрових мереж, а також наймасштабнішої у світі кваліфікованої робочої сили. США, реагуючи на виклики, вдаються до обмежень та субсидій, але без системних інвестицій у власну інфраструктуру їм все складніше конкурувати. Модель Китаю, попри уповільнення росту, вже стала невід’ємною частиною світової економіки, а прагнення до самозабезпечення і технологічної першості визначають стратегічний курс країни.
