18-річна дівчина зі Станиці Луганської двічі пережила російську окупацію, втратила дім, відчувала страх і безнадію, але змогла знайти себе в Україні. Вона народилася поряд із майбутнім фронтом, жила на межі між двома світами: бабуся дивилася російське ТБ, а мама підтримувала українське військо. В її пам’яті — сліди від танків під вікнами, обстріли, історії про загиблих сусідів і життя серед постійної небезпеки. Переїзди, мандрівка через Москву до Берліна, новий досвід і чужина лише загартували її характер. Дівчина вивчила українську, захопилася історіями борців за незалежність і, повернувшись до України, стала волонтеркою для військових. Вона переконана: справжня любов до країни — це дії, навіть якщо вони коштують втрати частини минулого.
Обговорити цю тему з ШІ-асистентом
Постав уточнюючі запитання, попроси контекст чи суміжні матеріали — асистент відповість за цим матеріалом.
