Україна намагається використати появу китайських найманців у складі російської армії для політичного тиску на Пекін, прагнучи вплинути на його зовнішню політику. Пекін формально не підтримує відправлення своїх громадян у зону бойових дій, але й не перешкоджає вербуванню, приховуючи власний інтерес до здобуття розвідданих і аналізу західних технологій. Китайці в російській армії – це не лише робоча сила, а й потенційні агенти, що вивчають тактику, техніку та внутрішній стан російських військ.
Затримання українськими військовими китайських найманців використовується Києвом для дипломатичного маневру – Україна публічно демонструє участь китайців у війні, прагнучи залучити увагу лідерів Китаю, не розриваючи остаточно важливі економічні відносини. На тлі критичної залежності від китайських комплектуючих, Київ змушений діяти виважено, сподіваючись перетворити ситуацію на шанс для початку прямого діалогу з Пекіном і захисту власних інтересів.
