Європейські кордони перетворюються на полігони для випробування найсучасніших технологій стеження: дрони, камери, супутники та масштабні бази біометричних даних охоплюють усе більше тих, хто шукає кращого життя. Активісти з цифрових прав б’ють на сполох через слабкий захист приватності мігрантів та ризики розширення таких практик на все населення. Вчені вказують на явний дисбаланс — мігрантів розглядають як потенційних злочинців, у той час як громадяни ЄС залишаються поза такими базами. Нові системи, зокрема сканування телефонів чи розпізнавання обличчя, впроваджують без суспільної дискусії й переважно щодо найуразливіших груп.
Регулювання формально існує, але у практиці мігрантам складно захистити свої права, адже боротьба за базові потреби має вищий пріоритет. Окремі перемоги в судах, як у Греції, залишаються рідкістю на тлі наростаючих бюджетів ЄС на посилення кордонів та розробку нових цифрових методів моніторингу.
