Війна в Україні поставила Китай перед складним вибором: країна прагне мирного завершення конфлікту, однак не бажає відкрито підтримувати жодну зі сторін. У самому Китаї немає єдності щодо причин війни та правильної реакції Пекіна — частина стратегічної спільноти співчуває Україні, інші ж підтримують Росію у її протистоянні із Заходом, проводячи паралелі з тиском на сам Китай.
Підтримуючи торгові відносини і з Україною, і з Росією, Пекін змушений балансувати через стратегічне партнерство з Москвою, особливо на фоні погіршення відносин із США та Європою. Китайська риторика одночасно наголошує на повазі до територіальної цілісності й врахуванні безпекових інтересів усіх сторін.
Втручання КНР у врегулювання війни навряд чи буде вирішальним — Пекін не готовий тиснути на Росію заради миру, а Захід не довіряє Китаю як посереднику. Головна мета Китаю — зберегти стабільність у регіоні й уникнути конфронтації, що ускладнює пошук активної ролі у завершенні війни.
