Санкції щодо нафти, запроваджені проти Ірану та Росії, не дали очікуваного ефекту. Основною причиною є те, що глобальний ринок нафти занадто гнучкий: країни-експортери швидко знаходять альтернативних покупців, а покупці — нових постачальників. Багато держав, зокрема Китай та Індія, охоче купують нафту у підсанкційних країн, часто зі знижками, тим самим підриваючи ефективність обмежень. Запровадження аналогічних санкцій проти Китаю могло б лише посилити напругу, не зачепивши реальні економічні інтереси Пекіна. Таким чином, сучасні нафтосанкції дедалі частіше стають не дієвим інструментом міжнародного впливу, втрачаючи свою дієвість у світі, де енергетичні зв’язки стають дедалі складнішими.
