Війна на Сумщині стала для місцевих мешканців новим важким випробуванням. Російські війська просунулися на понад 200 квадратних кілометрів, наблизившись до Сум, але українські сили оборони змогли стабілізувати ситуацію, незважаючи на втрату кількох сіл та постійні обстріли. У прифронтових громадах майже не залишилося цивільних: життя тут під постійним прицілом дронів і артилерії, а вцілілі намагаються захистити свої домівки та майно.
Добровольчі загони і мешканці тримаються разом, намагаючись зберегти звичний уклад. Евакуйовані старші люди згадують про розірвані війною зв’язки з ріднею з Росії та Казахстану, сварячись через пропаганду. Серед розбитих домівок і загиблих дітей мешканці мріють бодай про мінімальний захист — антидронові сітки, фортифікації та більше уваги влади.
Попри страх і втрати, люди збираються знову повертатися додому, доглядати городи й відбудовувати життя поруч із фронтом, поки лінія оборони тримається, а Україна залишається господарем на цій землі.
