Нова спроба мирних переговорів між Україною та Росією, яка пройшла у Стамбулі, вкотре підкреслила головний парадокс цієї війни: світ хоче миру, але Москва готова до війни «вічно». Переговори не тільки не зрушили позиції сторін, а й чітко окреслили червоні лінії, які Кремль намагається нав’язати світу. В цих умовах санкційний тиск та політична ізоляція Росії залишаються єдиними реалістичними важелями впливу, про що прямо заявила Верховний представник ЄС із закордонних справ Кая Каллас:
«ВСІ ХОЧУТЬ МИРУ ОКРІМ РОСІЇ. Санкції і політична ізоляція необхідні для збереження тиску на Росію. Тому єдність зараз важлива як ніколи».
Росія: ультиматуми, територіальні амбіції та імітація діалогу
- Залякування новими територіями: Російська делегація прямо пригрозила розширенням окупації: «В следующий раз будет уже шесть регионов», — заявив депутат Держдуми РФ Євген Попов, маючи на увазі, що Москва готова захоплювати нові області, якщо Київ не визнає її умов щодо “чотирьох нових регіонів РФ”.
- Історичні аллюзії та шантаж: Керівник російської делегації Володимир Мединський підкреслив цю риторику, згадавши Бісмарка: «Русские всегда приходят за своим», — нагадав він, підкреслюючи, що РФ буде наполягати на своїх вимогах до кінця.
- Позиція щодо перемир’я: На пропозиції про перемир’я Мединський відповів цитатою Наполеона: «Війна і переговори ведуться одночасно», — фактично заперечуючи саму суть переговорного процесу і даючи сигнал, що РФ розглядає дипломатію лише як інструмент затягування часу.
- Оцінка підсумків: Офіційно РФ задоволена результатами і «готова продовжувати контакти», але жодних суттєвих поступок чи компромісів не прозвучало. Обмін полоненими «1000 на 1000» розглядається як тактична поступка, а не крок до миру.
Україна: пошук реальних мирних переговорів і черговий сигнал Заходу
- Фокус на припиненні вогню та обмін полоненими: Глава української делегації Умеров наголосив: «Наступним кроком має стати зустріч Зеленського і Путіна». Він підтвердив домовленість про масштабний обмін полоненими, який, на думку Києва, став головним досягненням зустрічі.
- Готовність до президентського діалогу: Українська сторона ініціювала переговори на найвищому рівні, хоча Москва поки уникає прямого контакту Путіна із Зеленським.
- Відмова від ультиматумів: Представник МЗС України Тихий: «Ніхто не буде розкривати того, що було на переговорах. Їх вимоги — неприйнятні».
- Діалог під контролем Туреччини: Дати наступної зустрічі не визначили — переговори про наступний раунд ітимуть через турецьких дипломатів.
Дипломатичний контекст і реакція Заходу
- Скепсис щодо щирості РФ: Президент Франції Емманюель Макрон підкреслив: «Росія просто намагається виграти час» на переговорах по Україні (Reuters). Він закликав не послаблювати санкційний тиск, навпаки — посилити його, щоб змусити Москву до реальних кроків.
- Відсутність дорожньої карти: Жодна зі сторін не встановила строків чи формату наступної зустрічі, що свідчить про низьку довіру і фактичний дипломатичний тупик.
Ключові події і цитати учасників
- Український делегат під час переговорів заявив, що Росія планує напасти на Польщу у 2030 році. Мединський відреагував іронічно: «Не переводьте переговори у жанр фентезі», — додавши, що Росія нібито не ставить перед собою таких цілей (AFP).
- Слова Мединського: «Можливо, хтось із тих, хто сидить за цим столом, ще втратить близьких. Росія готова воювати вічно» (The Economist).
- Технічні деталі:
- Весь діалог проходив російською мовою (депутат Гончаренко).
- Українська делегація покидає Стамбул у п’ятницю, як і російська.
- Підсумок від МЗС України: Київ поінформував США про підсумки переговорів. Обмін списками на полонених починається вже сьогодні.
Чому Стамбул не дав надії на мир
Риторика Мединського та Попова вкотре підтверджує, що Росія використовує переговори не як шлях до компромісу, а як інструмент затягування часу і тиску на Київ та Захід. Вимоги про визнання анексованих територій, погрози «новими регіонами», апеляції до «історичних прав» — це набір сигналів для внутрішнього ринку РФ та спроба залякати Захід.
Заяви Каллас і Макрона фіксують загальний тренд — дипломатія не працює без жорсткого санкційного тиску. Відмова Росії від реальних поступок і спроба використовувати дипломатію як ширму для воєнних дій ще більше консолідує позицію ЄС і США щодо політичної ізоляції Москви.
Київ демонструє готовність до реальних компромісів — це і обмін полоненими, і ініціатива прямих переговорів на рівні президентів. Але одночасно Україна не йде на територіальні поступки, чітко артикулюючи свою «червону лінію» — суверенітет і територіальну цілісність.
Фраза «Росія готова воювати вічно» є маркером того, що Кремль робить ставку не на швидку перемогу, а на виснаження України та її західних партнерів. Це змушує переглянути підходи до допомоги Києву, ставить на порядок денний питання довгострокового фінансування і поставок зброї.
Переговори у Стамбулі стали ілюстрацією відсутності політичної волі з боку Москви до реального компромісу. В цих умовах єдність Заходу, продовження санкцій, підтримка України сучасною зброєю і чітка стратегія інформаційної протидії залишаються ключовими інструментами для стримування агресії.
Мир можливий лише тоді, коли Росія втратить ілюзії про безкарність і побачить реальну ціну подальшої війни. Інакше «вічна війна» залишиться головною стратегією Кремля.
Олексій Мацука, matsuka.online
