Спецпосланці Дональда Трампа — девелопер Стів Віткофф і генерал Кіт Келлог — сформували 22-пунктовий «Russia-Ukraine Deal Framework». План пропонує припинення вогню вздовж поточної лінії фронту, часткове визнання російського контролю над окупованими територіями та масштабний пакет гарантій і компенсацій для України. Але домовленість між Києвом і Москвою не була досягнута, бо Москва відмовилася навіть обговорювати документ, натомість висунула ультимативні вимоги щодо нейтралітету Києва й юридичного визнання анексій.
Контекст і диспозиція сторін
| Дата | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 8–9 травня | Передача плану Віткоффа до Києва й Москви | США намагаються виступити єдиним медіатором |
| 12 травня | Ультиматум «30 днів тиші» від лідерів Німеччини, Франції, Британії та Польщі | ЄС тисне санкціями, але лишається в тіні після втручання Трампа |
| 15 травня, Стамбул | Переговори Умерова з делегацією РФ; Росія висуває «5 вимог» | Ніякого перемир’я, водночас домовленість про обмін полоненими |
| 17 травня | FT повідомляє про відмову Путіна обговорювати 22 пункти | Кремль робить ставку на «війну виснаження» |
Що містить «22 пункти Келлога»
- Всеосяжне припинення вогню й 30-кілометрова демілітаризована зона.
- Територіальні компроміси
- Де-юре визнання Криму за РФ з боку США (не України).
- Де-факто — контроль РФ над частинами Донеччини, Луганщини, Запоріжжя й Херсонщини.
- Україна повертає Харківську обл.; США допомагають взяти під контроль ЗАЕС.
- Безпекові гарантії від «коаліції держав» без членства в НАТО, але без обмежень чисельності Сил оборони.
- Економіка: поступове зняття американських санкцій із РФ, компенсації Києву за рахунок заморожених активів.
- Гуманітарний блок: повернення депортованих дітей і «всіх-на-всіх» обмін полоненими.
План навмисно обходить питання суверенітету України над окупованими територіями, переносить фокус на гарантії й інвестиції, але фактично закріплює російські завоювання.
Російські «червоні лінії» зі Стамбула
- Нейтральний статус України та заборона іноземних баз.
- Відмова від репарацій і взаємне зняття фінансових претензій.
- Юридичне визнання Криму й чотирьох областей як частини РФ.
- Виведення ЗСУ за адмінмежі «5 регіонів».
- «Захист прав меншин» — давня теза роспропаганди для тиску на гуманітарний порядок денний.
Головні розбіжності
| Тема | План Віткоффа | Позиція РФ | Позиція України |
|---|---|---|---|
| Крим | Де-юре за РФ (лише США) | Повне міжнародне визнання | Деокупація |
| Донбас, Херсон, Запоріжжя | Де-факто за РФ | Де-юре та де-факто за РФ | Деокупація |
| НАТО | de facto стоп | Повна заборона | Двері відчинені |
| Санкції | Поступове зняття | Негайне зняття | Збереження до повного виведення військ |
| Репарації | Заморожені активи РФ → Україна | Відмова від репарацій | Пріоритетне питання |
Чому Путін зараз не зацікавлений
«У нас достатньо сил і засобів, щоб довести почате в 2022 році до логічного завершення з потрібним для Росії результатом» — Володимир Путін (18 травня)
Кремль продовжує сподіватися на виснаження України, відсутність консенсусу на Заході та «вікно» для ревізіоністських цілей у 2025-2026 рр. План Віткоффа не дає йому гарантій скасування всіх санкцій і не закріплює контроль над південно-східним коридором до Одеси.
Мотивація Білого дому
- Електоральний цикл США: Трампові потрібна демонстративна «угода», яка виглядатиме як «мир за 100 днів».
- Стримування Китаю: вивільнення ресурсів від європейського театру.
- Скорочення витрат: підґрунтя ізоляціоністської риторики MAGA.
Своєю чергою, ЄС побоюється взяти на себе всі витрати на безпеку та відбудову, якщо Вашингтон «зніме руки» з українського питання.
Сценарії на найближчі 12 місяців
| Сценарій | Умови | Імовірність | Наслідки |
|---|---|---|---|
| a) «Трампів мир» | Київ і Москва погоджуються на рамку Віткоффа | Низька | Внутрішньополітична криза в Україні, часткова нормалізація РФ-США |
| b) «Застиглий фронт» | Перемир’я, лінія фронту зберігається | Середня | Корейський сценарій, санкції залишаються, РФ реінвестує в армію |
| **c) Ескалація | Зрив переговорів, мобілізаційна спіраль у РФ | Середня-висока | Збільшення ударів по інфраструктурі, тиск на ЄС |
| d) «Довгий шлях» | Поєднання локальних перемир’їв і переговорного треку під егідою ООН/ЄС | Середня | Проксі-війна з поступовим вибудовуванням нової архітектури безпеки в Європі |
Editor’s Insight
- Києву варто концептуально розділити воєнну та політичну частину переговорів. Визнання окупації в будь-якій формі сьогодні створює прецедент для Китаю в Азії й підриває Pacta sunt servanda у міжнародному праві.
- Вашингтону потрібна гнучка, але публічна дорожня карта: які санкції, які гарантії, який механізм верифікації. Інакше план сприймається як «дорожня карта капітуляції».
- Брюсселю слід підготуватися до ролі головного платника за відбудову, навіть якщо Трамп змінить курс. Питання про заморожені активи може стати точкою єдності.
- Москві нинішня тактика «time is on our side» працює, поки глобальний Південь не бачить консолідованого Заходу. Зламати це може лише реальна загроза посилених санкцій на енергетику й обмеження вторинних маршрутів постачання.
Ключовий тренд— багатошарові мирні ініціативи дедалі менше про Україну й дедалі більше про перерозподіл глобальної сили.
Прогноз
У короткій перспективі (до осені 2025 р.) будь-який «мирний пакет» без чіткої відповіді на питання суверенітету та санкцій буде відкладений. У середній (1-2 роки) — вірогідний перехід до «двошвидкісного мирного процесу»: технічні домовленості (обмін полоненими, зерновий експорт) плюс затяжні консультації щодо статусу тимчасово окупованих територій.
Підготовлено Олексієм Мацукою для постійної рубрики “Kyiv Inside”.
