Попри численні досягнення українських дронів, їхній вплив на хід війни залишається обмеженим. Більшість безпілотників не досягають цілі через потужну російську ППО та РЕБ, а також через проблеми з конструкцією апаратів, тактикою застосування й фрагментарністю командування. Масовані атаки, що коштували десятки мільйонів доларів, часто завершуються без результату. Натомість одиничні операції із простими дронами іноді демонструють більшу ефективність.
В Україні відсутнє централізоване командування дронами, різні силові структури змагаються один з одним, ускладнюючи координацію. Недостатня кваліфікація керівництва, надмірна кількість проєктів і високий рівень засекреченості створюють простір для корупції. Ефективність ударних безпілотників може зрости лише за умови об’єднання зусиль, наведення порядку та концентрації ресурсів у межах єдиного професійного командування.
