У Вашингтоні знову згадують про валютні інтервенції, схожі на знамениту угоду Plaza Accord 1985 року. Сьогодні це не стільки про балансування торговельної системи, як про спробу утримати позиції долара у все більш багатополярному світі. Закулісно обговорюється можливість централізованого ослаблення долара, щоб зробити американські товари більш конкурентними, однак ці дії супроводжуються невпевненістю і проявами нервозності в уряді США.
Унікальний статус долара ґрунтується не стільки на реальних економічних перевагах, скільки на звичці світових гравців. Проте величезні дефіцити бюджету та торгівлі підривають його стійкість. США дедалі частіше застосовують короткозорий протекціонізм і політичний тиск на союзників, не вирішуючи глибинних проблем модернізації економіки.
На цьому тлі інші країни, включно з учасниками BRICS, шукають альтернативи долару, а міжнародні рейтинги США падають. Дедоларизація поки що не революція, але це ознака поступової втрати довіри до долара як універсальної опори глобального фінансового порядку.
