Українська армія проходить через складний період змін на фоні загострення бойових дій на сході та півночі. Кадрові перестановки серед керівників, зокрема призначення Роберта Бровді (“Мадяра”) керівником Сил безпілотних систем, стали предметом гострих дискусій. Новий очільник приніс ефективний менеджмент, проте відсутність системної підтримки й кадрових ресурсів залишається проблемою.
Ротації командирів, зокрема переміщення Драпатого на чолі Об’єднаних сил та призначення Шаповалова командувачем Сухопутних військ, створили додаткові виклики й не гарантують оперативної стабільності. Корпусна реформа, яка мала спростити управління на фронті, у реальності додає рівнів бюрократії й непорозумінь, а матеріальні та людські ресурси нових корпусів досі обмежені. На цьому фоні в армії бракує довгострокового стратегічного бачення та чіткої комунікації цілей – як у керівництва, так і серед командирів на передовій.
