Коли у 2013 році Папа Франциск став першим понтифіком з Латинської Америки, багато католиків у всьому світі сподівались на кардинальні зміни в курсі Католицької церкви. Їхні очікування включали прогресивні реформи в питаннях сексуальності, ролі жінок у церкві та ставлення до ЛГБТК-спільноти. Однак замість доктринальної революції Франциск зосередився на моральному обличчі церкви – боротьбі з корупцією, підвищенні прозорості у фінансах Ватикану та милосердному підході до людей на маргінесі суспільства.
Він посилив фокус на проблемах бідності, кліматичних змін і міжнародної справедливості, висуваючи католицьку етику на передній план глобальних дебатів. Цей підхід викликав як захоплення, так і розчарування – адже, хоч погляди Франциска звучать співзвучно сучасному світу, вони не завжди супроводжувались офіційними змінами церковного вчення. Його понтифікат радше про зміну тону, ніж догм.
