У 1978 році президент США Джиммі Картер ризикнув політичною кар’єрою, організувавши унікальний саміт за участі прем’єра Ізраїлю Менахема Бегіна та президента Єгипту Анвара Садата. Після суперечливого рішення щодо Панамського каналу Картер перейшов до ще складнішого виклику – спроби встановити мир на Близькому Сході. Прагнення вирішити палестинське питання і забезпечити автономію для палестинців стали ключовими в його стратегії. Для Картера це був не тільки політичний, а й моральний виклик, тоді як його радник Збігнєв Бжезінський бачив у мирі спосіб зменшити радянський вплив у регіоні.
У результаті наполегливої підготовки та особистої участі, Картер зумів досягти прориву: після 13 днів важких переговорів у Кемп-Девіді було укладено історичні угоди, які започаткували нову еру близькосхідної дипломатії та визнання Ізраїлю найбільшим арабським сусідом. Хоча вирішити всі конфлікти не вдалося, його підхід став прикладом для наступних мирних процесів у регіоні.
