Дональд Трамп діє імпульсивно, вирішує питання ситуативно й, за словами його оточення, не дотримується чіткої стратегії. Це різко контрастує зі стилем Біньяміна Нетаньягу, якого колишні радники називають політичним гросмейстером, здатним одночасно вести кілька резервних стратегій і змінювати тактику за потреби. Від часу служби у спецпідрозділі він звик завжди мати кілька планів перед ухваленням рішення.
Партнерство Трампа і Нетаньягу щодо Ірану стало полем для прояву різних підходів: ізраїльський прем’єр використовує кроки і риторику Трампа для реалізації власної стратегічної мети — послаблення і потенційного повалення іранського режиму. Хоча Трамп офіційно уникає залучення США до нової війни, він поступово змінює курс під впливом дій Ізраїлю.
Нетаньягу, як завжди, діє обережно й поетапно, адаптуючись до змін та переглядаючи пріоритети, не втрачаючи головної мети — ослаблення Ірану, навіть використовуючи невдоволення чи недовіру Трампа до себе. Деякі радники Трампа натепер визнають: у цьому політичному протистоянні досвідчений гравець просто переграв майстра угод.
